#постгрусти Чи є у Вас скринька, яку Ви нікому не показуєте? Яку Ви заховали далеко в душі і не…
#постгрусти
Чи є у Вас скринька, яку Ви нікому не показуєте? Яку Ви заховали далеко в душі і не говорите про неї нікому, навіть самим близьким? В ній біль, розпач, гнів і відчуття несправедливості? В мене така є. Я заховала її думками на кладовищі, коли хоронили мого діда. Так, я прощалась з своїм дідом і заодно ще з одною частинкою себе.
Було це весною 2016-го. Тоді я відпустила увесь свій біль і почала рухатись далі. Жити.
Був День закоханих, а я збиралась їхати на сесію. Йшов 6-й тиждень моєї першої вагітності. Все було так цікаво і по-новому. Я збиралась, але не поїхала. Пішла кров і ми з мамою поїхали у лікарню. Поклали мене на зберігання, заливали якісь незрозумілі речовини і казали не хвилюватись. А я і не хвилювалась, завжди оптиміст, загадувала вже виписку, як назву хлопця і як вони будуть гратись з племінником. Не судилось. На наступний день мама принесла мені поїсти і мені прикортіло в туалет. Там я і втратила своє дитя. То був простий невеличкий згусток крові, але для мене то було втрачене життя. Мама повторювала без перестанку «Не плач». Але я зовсім не розуміла, чому я не маю плакати. Потім наркоз, чистка, виписали з лікарні. Більше місяця я засинала плачучи, іноді з істерикою. Чоловік мене міцно обіймав і часто плакав разом зі мною. Так і жили, міцно обнявшись.
Потім помер дід, ми поїхали на похорон. І я попрощалась. Відпустила. З кожною молитвою батюшки ставало легше і легше. Тоді я полюбила церкву. Плакати більше не хотілось.
І жити захотілось, і на роботу пішла, все з часом прийшло в своє русло. І в свій час з`явилась звістка про Каріну❤️. Тест зробила після 10 днів затримки, на узі пішла в 12 тижнів. Боялась. Але знала, що гірше вже не буде. Тому і вагітність далась дуже легко, ні про що не переживала, налаштувала себе як буде-так буде.
А зараз ні на кого не злюсь. Бо не знаю, якою б матір’ю я була б, якби не той випадок. Бо зараз я розцінюю Каріну ні що як подарунок Божий. Все не просто так.
Бажаю, щоб всі дітки народжувались бажаними і здоровими. Тоді будемо щасливими і ми❤️.
Вікторія Фареник·
Мама сына (1 год)
Є(((вони мабуть у кожного є
Inna·
Мама дочки (2 года)
Так,є.Як я тебе розумію,в мене також був викидиш на 8тижні,також ДУЖЕ сильно пережила і плакала,а через 1,5 роки дізналася,що стану мамою (була дуже щаслива).
Yulia·
Мама сына-младенца
Ви молодець!