Девочки, как вы думаете автор прав (статья ниже). Я вот абсолютно не согласна.

Девочки, как вы думаете автор прав (статья ниже). Я вот абсолютно не согласна.

Готуйте дітей до життя, а не до гри в пісочниці!

У дитинстві, коли я був маленьким, я був упевнений, що дитинство є у всіх дітей. Дитина і дитинство – це синоніми.

Поки дитина маленька, у неї йде дитинство, і краще за все щасливе, безтурботне дитинство, де є іграшки, можливість пограти і побавитися, пограти в те що хочеться і скільки хочеться.

Право на дитинство – природне право будь-якої дитини.

Це природно.

Так?

Ні.

Колись в історії людства, а саме багато сотень і тисячі років, у дітей ніякого дитинства не було. Якщо ти ще не дорослий, це не означає, що у тебе є право на спецобслуговування: у тебе немає дорослих прав, і все.

Люди жили тисячоліттями, не створюючи ніякого спеціального дитинства для дітей і не бачачи в ньому ніякої потреби

Власне, за межами сучасної європейської цивілізації, зокрема у нас на Галичині у дітей дитинства немає до сих пір. Там діти працюють практично нарівні з дорослими з 2-3 років. Вони посильно, але без знижок на дитинство включаються в господарство, допомогають в городі. Для них найкраща гра – це допомога батькам.

Якщо тобі 5 років, то ти відповідаєш за молодшого, молодші підкоряються старшому, все найкраще – дорослому і всі працюють. Ми любимо маму, мама слухається папу, батьки вчать нас займатися справами, і ми працюємо. Наша велика родина – це виробнича корпорація «Наша сім’я», де всі живуть як єдиний організм, всі при справі і всі працюють. Які ігри, яке дитинство?

А ось за останні 150 років ситуація в нашій культурі стала змінюватися. Сьогодні кожен хороший батько знає, що він повинен забезпечити своєму малюкові щастя.  Дитину потрібно любити, тобто наш малюк повинен мати все і за це нічого не робити.

Важке життя йому належить потім, коли він виросте, давайте йому хоча б зараз створимо легке життя! За дитину потрібно все робити, тому що він маленький і їй важко.

Ми зав’яжемо їй шнурки, поправимо їй шапочку і одягнемо на її ручки рукавицю, щоб вона не замерзла. Якщо їй хочеться іграшку, ми їй купимо, а якщо захочеться багато іграшок, ми купимо іграшок багато. Люблячі батьки куплять тобі все! Все для тебе, аби ти не плакала! Дитину потрібно жаліти, і якщо їй прикро або вона подряпала коліно, то нехай бідненька поплаче, а ми її пожаліємо …

Дитинство, як його стали розуміти зараз – дуже невдала вигадка.

Якщо дитина в перші роки зобразила ідею, що щастя в тому, щоб гратися і нічого не робити, то це погана ідея. Якщо вона засвоїла, що “раз вона дитина”, то її повинні купувати кока-колу і кіндер-сюрприз, то вона звикає, що її всі повинні обслуговувати.

Якщо вона звикла відразу плакати і вимагати все, що їй захотілося, вона з нашою допомогою придбала поганий характер.

Якщо вона виявився центром світу, навколо якого крутяться бабуся, мама і тато – то така дитина вже не захоче ставати дорослою. Дійсно, навіщо їй відмовлятися від щастя бути маленьким, якого обслуговують всі ці дурні дорослі? Навіщо дитині дорослішати? Діти – розумні, і якщо можна залишатися маленьким, щоб отримувати всі блага життя, розумні діти залишаються маленькими. Тобто паразитами, звиклими жити за чужий рахунок.

І навіть коли життя буде змушувати наших дітей дорослішати, вони будуть важко зітхати, змушені все-таки десь працювати з понеділка по п’ятницю, і чекати вихідних, щоб повернутися в щасливе дитинство, щоб нарешті нічого не робити, розважати себе і дивитися телевізор.

Адже щастя – це розважатися і нічого не робити, правда? Щастя – це ні про що не думати.

Щастя – це є те що хочеться і випити те, від чого тобі зараз стане дуже добре. Адже ми маємо право на щастя, правда?

Якщо їм нудно, вони чекають, що їх хтось розвеселить.

Коли вони потрапляють в неприємності, вони засмучуються і чекають, що за них всі їхні проблеми хтось вирішить. Вони шкодують себе самі і шукають тих, хто буде їх жаліти.

Як в дитинстві!

Вам потрібен такий зять для своєї дочки?

Вам потрібна така невістка для вашого сина?

Батьки, навіщо ви закладаєте таку міну під життя своїх дітей?

Щасливе дитинство – це погана вигадка.

У дитинстві потрібно дитину не постачати щастям, а готувати базу для того, щоб вона ставала людиною: вчилася поважати старших, навчалася бути старшою і починала розуміти, що життя – це робота.

А щасливе життя – це улюблена робота.

Правильне дитинство – це час, коли дитина вчиться, а не вчиться байдикувати. Це час, коли вона вчиться сама зав’язувати шнурки, а не вчиться нити, щоб шнурки їй зав’язала мама.

Це час, коли ваш обов’язок не розважатися дитиною, а готувати її до майбутнього. Не шкодувати її нещасну, коли вона впала і подряпала собі коліно, а вчити її не плакати, коли вона стикається з труднощами.

Дивіться на дитину не як на іграшку, а як на свого майбутнього співробітника. Як на того, хто, подорослішавши, очолить вашу фірму. Готуйте її зараз, поки їй 4 роки, – думати, не брехати і відповідати за свої вчинки.

Готуйте старшого брата піклуватися про молодшого брата і сестру, і не просто піклуватися – а відповідати за них. Готуйте молодших слухатися старших, вчіть молодшого брата і сестру слухатися старшого брата, тому що воля, як здатність виконувати свої ж розпорядження, починається з того, що ви навчилися виконувати розпорядження інших старших.

http://www.otozh.com.ua/2018/01/29/gotujte-ditej-do-zhittya-a-ne-do-gri-v-pisochnici/