Мама дочки-младенца

📝Історія пологів 📝( довга)

29.12 Я відчувала себе добре, нічого не боліло, відчувала легкість як би і не вагітна була. Лягла спати, перед тим трішки посварилися з чоловіком😳. В 3:00 проснулася від того, що мені нив живіт, не придала цьому значенню так як таке і раніше було. Походила, попила чай, почала засікати інтервал, був такий собі незрозумілий, перші дві схватки через 15 хв., потім через пів години, потім знову через 15 хв. Я лягла спати, заснула так як це не була біль, я б це назвала дискомфортом.

В 6:00 проснулася від реальної болі, не як на місячні як їх описують тут навіть в міліон разів не було больніше, засікла схватки, 1 була через 10 хв., від болі я не задрімала в мене організм сам виключився😨, проснулася на другій і зрозуміла, що треба вставати пішла в туалет, відійшла пробка. Ну і в 7:30 ми були в роддомі, по дорозі схватки вже були через 6 хв.

🏩Роддом. Мене оформили перед тим подивившись, і як я здивувалася на те, що відкриття було тільки 3 см. З 8:00 годин до 10:00 схватки через кожні 5 хв., з 10:00 до 11:00 через 2 хв. І в 11 годин в мене відкриття 4-5 см.,😨 я була просто шокована, бо біль була нестерпна, я так думала поки мені не пробили води,😵 і тут понеслась жара. Схватки через 1 хв.,я думала що я вмру. В 13 мені вкололи знеболююче яке мене не взяло, від нього тільки закрилися очі і я була в каматозному стані.

Приймала ванну, в моєму випадку теж не допомогло, як же мене трусило в тій ванній перед схватками, що джакузі відпочиває 😂

В 17 годин відкриття 7 см. Я вже просто не могла ні стояти ні говорити, навіть дихати забувала, як би мені не нагадував чоловік. До того всього, я ще рвала починаючи з 12 годин, лікар казав, що це добре, матка відкривається, ну але з таким інтервалом як в мене це якось зовсім не добре було. Я навіть не знаю як можна описати ту біль, але я собі не уявляла, що це так. Час від часу мені дозволяли полежати. В 18 годин було вже повне відкриття. І мені почало давити на кишечник. І тут сказали робити таку вправу, біла шведської стінки стоячи до неї спиною, в період коли починається схватка присідати, повністю, руками тягнути як штангу ту драбинку, голову опустити і тужитись, я не могла зрозуміти як це поки лікар не сказав фразу, "так як в лісі какаєш"😂😂😂, і ця фраза мені допомогла. Тужилася я, схватки були одна за однією, тут треба вміти правильно дихати і дійсно слухатися акушерку. Тужилася тужилась, лікар каже, що вроді видно голівку, тут мене на ліжко і дві потуги і моя принцеса родилася і я відразу про все забула. В той момент мене настільки переповняли емоції, я так хотіла плакати, і не могла не було сліз, зайшов чоловік він виплакався і за мене і за себе, це було настільки прекрасно, тоді я зрозуміла, що таке щастя з одного боку донечка з іншого чоловік. Я не думала, що зможу полюбити його, ще більше,тим паче після народження дитини, але за таку підтримку яку він мені надав, за те все що пережив зі мною, я йому буду вдячна до кінця днів.

Дивлюсь на донечку і фраза " Як я раніше без тебе жила, дійсно відповідає реальності, бо тоді ти не живеш а просто існуєш" 👶🙏💝

Всім бажаю щастя кохання, і здорових діток.💝💗🙏👶💕💕💕

Народилось наше Великоднє курчатко🐣❤ Поки все пам‘ятаю, напишу історію. Схватки почалися з 6 ранку, досить слабкі з інтервалом в 18 хв, ми з чоловіком прокинулись і пішли гуляти, гуляли майже 3 години, інтервал не зменшувався, але схватки ставали все відчутнішими. Прийшли додому, поїли, я навела марафет😂 і тут з 18 хв інтервал стрімко скорочується до 7 хв, кілька схваток і до 5 хв😳 Схватки при цьому вже досить сильні. Викликаємо таксі, їдемо. Це була 14:30. Поки доїхали (20 хв) і оформили була 15:00 - схватки кожні 2 хв. Відкриття всього 3-4 пальця, а я вже здихаю😂 але піднялися в родзал, глянули ще раз - 7 пальців, мені здається, що більшої болі бути не може і тут мене починає тужити, але шийка ще є, кажуть дихати. Я старалась слухати, але було важко навіть розібрати, що говорили лікарі, все як в тумані. І тут мені кажуть тужитись))) поки розібралась, як правильно...але все зробила, як говорили, тому жодної тріщинки чи розриву нема)) І того від приїзду в роддом до дочки на руках - 1 година🙀

Кесарево сечение: правда или миф?

Дівчатка ,потрібна ваша думка . Це повідомлення мені написала знайома про кесарів ,як їй його робили .Щось таке наче якась брехня . Хто робив кесарів ? Це все так страшно відбувається ? Ну а для мене було краще народити самій,так це болячи,але я вде через годину ходила,а після кесарівого 3 дні нічого не можна їсти,біль адська,кололи наркотики,кололи оксітоцин,щоб скорочувалася матка,а це як справжні схватки,я втратила багато крові упав гемоглобін, а тепер проблеми зі спиною,і спайки після операції!Короче мені краще було самій робити!

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її…

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій…

Дівчата у мене питання до всіх з західної України, звідки така зневага до приїждих з Києва? Я зараз в Тернополі і мій чоловік на другий день пішов до терроборони, допомога їм потрібна була лише фінансова і чоловік витратив немаленьку суму. Я намагаюся зняти квартиру в два три рази дорожче за оголошену ціну, а мені відмовляють одразу як я кажу що ми з києва. Де елементарна людяність?? Де той братьский дух і повага до горя? Я ж не приїхала сюди дити безкоштовно чи відбирати чийсь хліб! Я дуже засмучена відношенням, миивсі одна нація і я була до такого не готова…

Чи можуть схватки початися вдень?

У кого схватки починалися вдень? Вичитала, що найбільше окситоцина в організмі вночі, тому частіше і родова діяльність починається в цей час. З старшим у мене так і було. Цікаво чи може зараз початись серед білого дня. Уже хочеться їхати в пологовий)