Дівчата нам майже 2 роки і якийсь відкат від денного сну🤷 ♀ що це? Раніше 10 хв і дитина спить. Зараз 1,5 години і ні в яку.
Потрібна порада... від народження планую практикувати спільний сон, але ліжко у нас не таке широке всього 160см. Всі бабусі активно наполягають на окремому ліжечку, але я думаю що мені буде складніше так... можливо краще купити кокон і щоб в ньому дитинка спала в ліжечку, що думаєте? До цього цього думала просто відділяти її від нас подушками і подушкою для вагітних 🤷 ♀ UPD: трішки оновила пост. Всі пишуть про приставне ліжко, воно то так. Це круто і зручно, але додаю фото нашої спальні)))) іото зроблено від стіни, де ще стоїть комод. Від штор до ліжка і від ліжка до шафи до 40 см. Ліжко 160 см. І тут питання, як все зробити? Тому і хочемо спільний сон... дівчата, хто спить разом з дитинкою, ви використовуєте кокон чи так просто?
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
Надежда Насальская·
Мама дочки (1 год)
Мне педиатр в такие моменты говорила, чтобы я радовалась пока она спит и отдыхала вместе с ней!!! Чего и Вам желаю!!!