Ранок починається не з кави....Але кожен день я намагаюся викроїти час, на 5 хвилин тиші зі своєю…

Ранок починається не з кави....Але кожен день я намагаюся викроїти час, на 5 хвилин тиші зі своєю капучінкою - сам на сам. Ковток за ковток, смакуючи і насолоджуючись її ароматом, я поринаю Всесвіт Спокою та Тиші. За вікном падає сніжок і щіпає за щічки морозець, у хаті повно не виконаних робіт, але зараз це обходить мене стороною. Я продовжую пити далі, глибоко поринаючи у свої думки, з кожним новим ковтком я занурююсь все глибше і глибше. І ось, я вже не у кімнаті, де на мене чекає немитий посуд і невипрасовані речі, а біля синього-синього моря, босоніж гуляю по кришталево чистому білому пісочку. Це Туніс....мене завжди захоплював їх білий пляж та уміння радіти життю...Завжди посміхнені, ніби постійно п'яні від їх дешевого вина...І я також щаслива, підходжу ближче до води, водичка трошки прохолодна, збадьорююча, але якраз цього не вистачає в такий спекотний день ... І ось я заходжу все далі у море, вдихаю повітря сильніше, пірнаю.....і чую:

- "Мам, ти де?"

-" Я тут, я вже йду"

Час на каву скінчився. Як добре бути мамою. Це і є справжнє щастя!

П.С. А у вас так буває????

#мояписанина