Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
Запись из каналаОтношения
Антоніна
Антоніна
Мама сына (1 год)

Мій малий спить з кішкою. Скажете антисанітарія і полісаднік мікробів? А я скажу, що це мегамега класно. Пупс спить на…

Мій малий спить з кішкою. Скажете антисанітарія і полісаднік мікробів? А я скажу, що це мегамега класно. Пупс спить на животику з піднятою попою, а біля неї муркоче Асясяй 😊 Та й педіатр каже, що краще навіть 2 кота в домі (сам Бог мені послав Наталію Генріхівну Рибалкіну) 😁 Адже дітячий організм готовий щодня зустрічатися з великою кількістю мікробів чи бактерій і це нормально, тоді і дорослий організм цієї ж людини буде адекватно сприймати ті ж мікроби. А Комаровський наполегливо рекомендує родинам, де ростуть дівчатка, заводити кішок, щоб в організмі дівчинки з'явився імунітет до токсоплазмозу. Знайомий біоенергетик розповідав, чому взагалі котів наші предки одомашнили. Кішки захищають оселю від злих духів, очищають енергію в домі, навіть лікувати можуть (бо хвороба-це по суті теж трабл з якимись чакрами, емоціями, енергією).. Теж не один раз чула від знайомих мамочок, що довго не могли завагітніти, і ставалося це лише після того, як підбирали кошаків з вулиці (про свою історію я теж писала вже десь тут, про те як незнайомець в тролейбусі мені сказав, що завдяки тому, що я взяла кота з вулиці, в мене буде дитина)). Може вам теж треба котика? Київ, м. Контрактова, стерилізую/каструю за свій рахунок, покупаю, бліх виведу.. Тільки заберіть в добрі руки, будь ласочка. Вони не перезимують, надто добрі, спокійні та ручні 😟🐈

25

Лучший комментарий

toooooonya

Антоніна

Мама сына (1 год)

@marishka17 це ваша точка зору, в мене - моя)) Бог(чи Всесвіт) людині не спроста щось дає або не дає, значить вам і не треба кота)) ми живемо в квартирі, кішка на вулицю не виходить, біленька і чистенька завжди, малий не голий спить)) хоча росла я в селі, в бабусі, і зі мною спав блохастий бруднющий, завжди якийсь побитий кіт 😂 і нічого так, на здоров'я не жаліюся, ттт)) а ось тато мій котів не сприймає, як і ви, тому в домі батьківському кіт живе не в самому домі, а в сарайчику, в дім навіть не заходить ніколи. Тому скільки людей, стільки й думок 🌷

Отметок «Нравится»: 3
toooooonya

Антоніна

Мама сына (1 год)

@marishka17 а чому дратує?) може тут і про фільми писати не можна? Про манікюр, вії і брови можна, а про тварин чому ні?))

Отметок «Нравится»: 5

Комментарии

toooooonya

Антоніна

Мама сына (1 год)

Ще одне кошенятко

Отметок «Нравится»: 0
7zvetik

Anna

Мама дочки (2 года)

Нас кішка тільки спасає, дочка спить добре тільки, якщо хтось біля неї, так що наша Йоля нас спасає на дневному сні) доречі та як ми її завели, через місяць я завагітніла, до цього півроку в ніяк не виходило(

Я би забрала кошеня але ми далеко (

Удачі в пошуках дому для тварин!)

Отметок «Нравится»: 1
marishka17

Mari

Фу... 🤢

Вот мое отношение к этому всему. Я не чистоплюйка и не загнанная по микробам и все такое, но после рождения сына ... не люблю животных( особенно котов) я их начала брезговать.,, если ребёнок подойдёт погладит и даже попытается поцеловать - я это переживу , но мне бы не хотелось что б был сон совместный с животным. У каждого есть своё жилище так сказать . Вам повезло видимо с педиатром))₽

Отметок «Нравится»: 0
nutik_24

Anna

Мама сына (1 год)

У меня знакомая забеременела после 8 лет попыток после того, как кошку завела 🤔👍

Отметок «Нравится»: 1
annyamm

Анна

В ожидании первенца

Я тоже узнала что наконец то беременна после того, как уговорила мужа завести кота( он был очень против)😊 жизни не представляю без этих животных в доме😻

Отметок «Нравится»: 1
toooooonya

Антоніна

Мама сына (1 год)

@marishka17 це ваша точка зору, в мене - моя)) Бог(чи Всесвіт) людині не спроста щось дає або не дає, значить вам і не треба кота)) ми живемо в квартирі, кішка на вулицю не виходить, біленька і чистенька завжди, малий не голий спить)) хоча росла я в селі, в бабусі, і зі мною спав блохастий бруднющий, завжди якийсь побитий кіт 😂 і нічого так, на здоров'я не жаліюся, ттт)) а ось тато мій котів не сприймає, як і ви, тому в домі батьківському кіт живе не в самому домі, а в сарайчику, в дім навіть не заходить ніколи. Тому скільки людей, стільки й думок 🌷

Отметок «Нравится»: 3
toooooonya

Антоніна

Мама сына (1 год)

@annapopova2505 хай вам Бог допомагає, легкої вагітності та пологів! Будьте здорові 🌹

Отметок «Нравится»: 1
marishka17

Mari

@toooooonya, у нас тоже дома есть кошка )), но она коза гадит где только ей вздумается... за это у меня пошло такое отношение. Выбросить- не выбросишь, живое существо все таки и не преспособлена к улице .., кто захочет забрать такую кошку... разве что недоговорить что она гадит по углам😎

Просто не хочу лишний раз отбирать у сына какашку🤢

Отметок «Нравится»: 0
nataliayan

Наташа

@marishka17 зачем это писать под записью, посвященной любви к животным не пойму. У каждого своё мнение и свои взгляды. Не зачем своё фи выссказывать, когда не просят.

Отметок «Нравится»: 0
katrysia29

🍀♥KaTrySiA♥🍀

В ноябре мы тоже подобрали котенка с улицы,в феврале я узнала что беременная))может быть это совпадение ?)😀😀

Отметок «Нравится»: 0
marishka17

Mari

@nataliayan, ну, вы же высказали мне своё фи )))

А я ничего ужасного не написала. Я б сейчас тут начала выписывать ... зачем путать животных в сайт для материнства и родов?

Отметок «Нравится»: 0
katrysia29

🍀♥KaTrySiA♥🍀

@marishka17 когда я родила мо кот второй которому было 7 лет начал тоже гадить,скорее из за ревности ,мы опредилили его в другую семью,и обьяснили что так вот и так,писяет на ковер,женщина с большой любовью к котам его забрала,и он у нее не разу не нагадил,если гадит с малого значит не ко двору кот ,если вы ее определите к хорошим людям я даю 100 % что она там будет ходить только в лоток

Отметок «Нравится»: 0
toooooonya

Антоніна

Мама сына (1 год)

@marishka17 а раніше такого не було? Може треба з ветеринаром проконсультуватися? Я не раз чула, що це з почками може щось бути. Можу дати номер хорошого ветеринара, може по телефону щось порадить. І в мене було одне кошеня, взяла на ринку, з першого дня почало в ковдру нужди справляти, через 2 місяці його не змогли врятувати, якась там грижа була(( а ще в одного знайомого кіт починав орати, як мала дитина на горизонті з'являлася в квартирі, рвать фонтаном. Так ветеринар заспокійливе призначив, наче вже нормально все, малому рік вже

Отметок «Нравится»: 0
nataliayan

Наташа

@marishka17 ну блин, потому что бесит, читать милый пост, а в комментариях "фу, не понимаю этого". Прям аж забыла, что автору написать хотела.)

Отметок «Нравится»: 1
toooooonya

Антоніна

Мама сына (1 год)

@anastasiashkolnenko Ася звати 😋 Асясяй це вже жартівливо

Отметок «Нравится»: 0
marishka17

Mari

@katrysia29, это не моя кошка)) такая ситуация что Ее подарили моему племяннику - он Ее любит ( дети любят котиков)

Подарили Ее котёнком ( веслоушка)

Она поначалу норм, а теперь не особо)₽ и я говорила что может объявление разместить какое типо отдам в хорошие руки, но не хотят)

Живность не моя ) не мне и решать, но и жить так оч тяжело если честно)

Отметок «Нравится»: 0
marishka17

Mari

@nataliayan, ну так именно ))) вам милый, а мне вот такие эмоции сразу)) каждому своё)

Меня вообще раздражает когда пишут на этом сайте о животных, особенно флешмобы там всякие 😂😅😂😁

Ну, я как бы никого и не осуждаю )) просто иногда хочется что б люди знали что есть и такие как я)

Отметок «Нравится»: 0
nataliayan

Наташа

@marishka17 та думаю все знают что есть такие как вы)) но в записи же речь идёт о взаимодействии деток и котиков. Тематика сайта выдержана))

Отметок «Нравится»: 1
toooooonya

Антоніна

Мама сына (1 год)

@marishka17 а чому дратує?) може тут і про фільми писати не можна? Про манікюр, вії і брови можна, а про тварин чому ні?))

Отметок «Нравится»: 5
katrysia29

🍀♥KaTrySiA♥🍀

@marishka17 пф,понимаю сама так три месяца мучалась потом уже ,надоело дорожки стирать через день,я это время на ребенка лучше бы тратила ,пришлось отдать,жалко конечно было,но тут нужно было жертвовать чем то или кем то

Отметок «Нравится»: 1
marishka17

Mari

@toooooonya, не знаю) говорю ж после рождения... прям переклинило... ну, прям не могу ничего с собой поделать. Не то что бы я прям ненавижу животных.. скорее всего мне не нравятся люди которые прям зациклены на котах, собаках

Недавно даже ситуация была... гуляла женщина ( видимо бабушка ) с коляской и в руке поводок ( маленькая собачка)

Она идёт и приговаривает собачке- гуляй, моя хорошая😀 пусичка моя)) и тут в коляске начинает похныкивать ребёнок и эта женщина говорит таким тоном не слабым-: а ну тихо я сказала , попробуй тут мне пискнуть....

вообщем вот я понимаю что по некоторым личностям не судят, но...

Также у меня много знакомых у которых нет деток и соответственно всю свою любовь они отдаю котам или другой живности... так вот меня ужасно раздражает что они сравнивают детей с животными. Не понять мне такого никогда)))

Это вообщем я написала о моем виденье

Отметок «Нравится»: 2
annyamm

Анна

В ожидании первенца

@toooooonya спасибо большое🌹

Отметок «Нравится»: 0
toooooonya

Антоніна

Мама сына (1 год)

@marishka17 ну щось спільне є з дітьми.. відповідальність, мабуть. Фанатизм в будь-чому це не нормально, мені здається. Тваринам ми теж віддаємо любов, але звісно це інше))) моя двоюрідна бабуся теж все життя з собачками прожила, кілька разів була заміжня, та дітей мати не могла, тому любов віддавала і собакам своїм. Любила в дитинстві приїжджати до неї на вихідні

Отметок «Нравится»: 0
1evgenia3

Евгения

Мама дочки-младенца

Без кота и жизнь не та)

Я мечтаю что б моя кошка с мелкой в обнимку спала,но видать не судьба. Кошка всячески избегает ребенка,и пока ей ето успешно удается)

Отметок «Нравится»: 1
yu7777

Yuliya

В ожидании первенца

Я тоже забеременеть смогла после того как двух кошек выкормила заменителем молока и у подруги так же. Мне кажется нужно делать что то для других не важно животные, дети чужие, больные, старики, главное что б от души было, тогда это вернется!!!

Отметок «Нравится»: 1

Перший місяць материнства: як подолати страх і втому?

Дівчатка ,дитинці вже майже місяць ,а я все ще в себе прийти не можу . Наче розумію що я мама ,але мені так страшно від цих думок ,боюсь не впасти в депресію . Мені здається що я не справлюся ,це так складно ,безсонні ночі ,життя змінилося кардинально ,я не була готова до таких різких змін . Дивлюся на нього і радію що він в мене є ,і в цей же час хочу плакати ,бо шкода себе ,що я не готова виходить так жити .Мені не комфортно вести такий спосіб життя хоча допомагає мама постійно і чоловік . Я боюся признатися їм про свої думки та почуття щоб їх не налякати та не розчарувати ((( Дуже надіюся ,що це таке часто трапляється і проходить з часом ,поділіться вашим досвідом як у вас перші місяці з дитиною пройшли ? Як бородися з такими думками та відчуттями ?

Дівчата, привіт! Як справи у вас? Я думаю все ж ми поїдемо з донькою з України. Буду дуже вдячна , якщо поділитися…

Дівчата, привіт! Як справи у вас? Я думаю все ж ми поїдемо з донькою з України. Буду дуже вдячна , якщо поділитися враженням від країни в якій ви перебуваєте, збираю інформацію. Була впевнена, що зупиню свій вибір на Іспанії , подобається їх школи ( з 4 років) по відгукам також, клімат . Але пишуть, що соціальне житло вже там дуже довго чекати , а знімати важко знайти, бо українцям не хотять здавати навіть якщо платити наперед на півроку-рік. Може відіграє роль, що я одна з дитиною і це може стати причиною. Ще по відгукам Німеччину хвалять, але теж як пощастить, можуть поселити в холодному заводі, що може коштувати здоров’я. Буду дуже сильно вдячна за будь яку інформацію💛 В будь якому випадку зі святом Покрови і хай ваші дітки завжди ростуть в мирі 🕊

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її…

Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻

Кесарево сечение: правда или миф?

Дівчатка ,потрібна ваша думка . Це повідомлення мені написала знайома про кесарів ,як їй його робили .Щось таке наче якась брехня . Хто робив кесарів ? Це все так страшно відбувається ? Ну а для мене було краще народити самій,так це болячи,але я вде через годину ходила,а після кесарівого 3 дні нічого не можна їсти,біль адська,кололи наркотики,кололи оксітоцин,щоб скорочувалася матка,а це як справжні схватки,я втратила багато крові упав гемоглобін, а тепер проблеми зі спиною,і спайки після операції!Короче мені краще було самій робити!

Доброй ночі, вибачте напишу про трошки інтимне, соромно самій, мені скоро 32, а я тільки недавно дізналася що можна…

Доброй ночі, вибачте напишу про трошки інтимне, соромно самій, мені скоро 32, а я тільки недавно дізналася що можна пісяти при менструації з тампоном " всередині". Іто мені це мій чоловік сказав, я сама вшоці з себе)) 😀 , аж смішно, що я така дурна не подумала до цього часу про це і навіть не думала що насправді це можливо без вийняття тампону. От мені цікаво чи я одна така, незнала що це можливо?