Все! Немає сил боротися із соскою. Ну не можу я її прибрати. Вже і різала і качкам сам викидав, але все одно згадує і починає істерику. Ні він не плаче, він кричить несамовито що в мене кров стигне. Кричить до хрипоти( Раніше була соска тільки на сон, тепер і вдень просить. Я не знаю як з цим впроратись 😭 До скількох років це нормально бути з соскою? У старшого я прибрала за 1 раз, але це зовсім інша дитина
Я не нормальна мати. Син пробув вдома тиждень і я його сьогодні з великою радістю відправила у садок. Він ревів, пручався, не хотів йти. Я його зтягувала з ліжка за ногу, бо він взагалі не хотів йти. Накричала на нього. І по відчуттям я розумію, що він так мене задовбав за цей тиждень, шо я просто не маю ніяких сил! Є ж діти, які сидять вдома і не ходять в садок! Це чи діти інші, чи мами нормальні. Як ви гадаєте? Як перестати агресивно ставитися до своєї дитини? Іноді я стала перегинати палку… навіть був випадок недавно: син був з чоловіком у ванній і у малого шось впало. І він почав плакати, просити чоловіка не казати тільки мамі… Я психопат. Будь ласка, без їдких коментарів від яжмамок. І так тошно. Порадьте, шо почитати, Шо подивитись, шоб виправити ситуацію
Накипіло... У мене чудовий чоловік: він обожнює дітей, працює з дому, коли має можливість допомагає, зранку може і кашу зварити, і суп часто варить, коли я не встигаю, і вечором може навіть по прибирати на кухні і запустити посудомийку, і купає малу і малого, і вкладає старшого, і спить з ним (раніше ще й суміш йому вночі робив), та і зараз син погано спить, плаче вночі, прокидається....Ідеальний, правда? А що б ви сказали, якби при цьому він майже щовечора агресивно на мене кричав при дітях, звинувачував мене в тому, що я не відчуваю своїх дітей, не люблю сина, бо весь час скаржуся, що він капризує, що він і досі їсть зблендеровану їжу і сам ложку не тримає, а я рукожопа і коли він щось не хоче їсти, то це я винна, приготувала те, що він ніби просто не любить і взагалі досі не знаю, що любить наш син і завжди повинна мати другий варіант їжі, якщо не зайде перший, а з донькою що я навіть не налаштувала їй режим і взагалі він би краще впорався без мене, якби я сціжувала молоко.... І так, зазвичай це сказано все в сердцях і потім він може підійти і мовчки поцілувати мене на ніч, але я вже місяць під цим тиском і цими постійними образами... Спершу я слухала від його мами, що я мати кукушка і взагалі не достойна її синочка і любимого онучка (онучку вона і досі не дуже сприймає), тепер все це я вислуховую від чоловіка... Якщо людині кожен день казати, що вона лайно, то вона і правда вважатиме себе лайном! От і у мене вже в голові засіло, що я більше люблю доньку, ніж сина, бо її повністю виховую я, а сина хай і зі мною поруч, але ростила свекруха, і він просто некерований, і я дійсно не можу з ним впоратися.... Але я стараюся, от прикро, що я дійсно стараюся!!! Я готую кожен день, кожен день у нам все свіже, кожен день я прибираю, перу речі, і не скаржуся - можу інколи понити, коли щось не встигаю, але чим я заслуговую на ці образи і приниження??? Якби не діти, я б зібрала речі і пішла.... Я вже казала, що нам треба до сімейного психолога, а у відповідь лише, що це тільки я психічка і мені треба лікувати нерви... Просто якесь замкнене коло... 😢
#поговоримо? що б ви зробили в даній ситуації? В мене є двоюрідний брат, йому 23 і він ще та жопа моєї родини( Навчається він в іншому місті, і постійно влипає в проблеми, аргументує тим, що "його ровесники вже зараз багато живуть, а він ні" і що "пахаючи не можна заробити, треба шукати всякі пригоди". От і знайшов на 170 000 грн. З цих жоп його постійно витягували ми з мамою (в нього тільки мати і вона інвалід по зору) Навіть пропозицію своїй дівчині він робив за наші кошти. Але як витягнути його з цієї жопи ми незнаємо! Його мама запропонувала варіант закласти наш будинок, ясно що нам це не подобається і якось ми взагалі шоковані! Ми порахували, що можуть дати нам на 4 роки і з комісією вийде 5500 в місяць, а загальна сума 240 000. Ми тільки переїхали, ми довго збирали на цей будинок і при цьому жили на зйомних квартирах. Тут потрібно робити ремонт, а якщо на нас повішати цей кредит, то ми все разом не потягнемо( ще мама мала переходити на нову роботу, на керуючу посаду, а там спершу не буде великої зарплатні, тепер доведеться пахати тут((( У нього є квартира, в ній зараз живе його мати. Я думаю запропонувати щоб вони її продали, але вона 2-х кімнатна і без ремонту, тож за неї від сили дадуть 300 000, і що ми їй купимо за 130 000??? де їй тоді жити? та і не факт, що він її вже кудись не заклав((( Я дуже сподіваюся, що їм відмовлять в кредиті під заставу нашого будинку, бо а нас прописана маленька дитина((( Короче сил нема, голова пухне, хочеться його вбити! А ще його мати вже незнає що робити і каже, що повішається( у мене все
Давно тут не було постів #апоговоритьто На цей надихнула мене історія @natalishovka І я відразу пригадала схожу ситуацію у мене. Це було давно, старшому було лиш пару місяців, ми збиралися на прогулянку, одягнулись, поклала малого у візок, відкриваю я двері, і тут в отвір до мене ввалюється якийсь бомж!😧 Двері я до кінця не відкрила, але його голова і руки розплескались у мене на порозі і я закрити їх вже не могла! Мене охопила паніка, страх, я одна вдома, з малою дитиною, бомж у мене на порозі, не рухається, по ходу мертвий , двері закрити не можу, торкатись його тим паче, щоб випихнути назад....що робити? куди дзвонити? в міліцію? казати, що у мене мертвий бомж у квартирі, і мати купу гемороя на свою голову? Відразу цей варіант я вирішила трохи відкласти. Першим, кого набрала, був сусід, але він не відповідав. Далі подозвонила чоловікові, поки в паніці, дрожащим голосом, пояснювала чоловікові як мертвий бомж опинився у нас в квартирі, чоловік спочатку подумав, що я його підколюю взагалі🙈 але пару нецензурних слів, змусили його зрозуміти , що я не жартую!!! В цей момент трупак ожив, відкрив очі, оглянув мене з ніг до голови, і сиплим голосом ледь вимовив: "Води!" Я з паніки викинула телефон, він впав на плитку і розлетівся на окремі шматки, батарея, корпус, кришка, сімка...все валяється в різних місцях... В цей момент, не знаю звідки, у мене набралось сміливості, але я усією своєю силою схватила ручку дверей і прокричала: "А ну забрав свої ласти назад, а то я зараз їх відрубаю дверима, так, що ласти лишаться у мене, а твоя вонюча башка в коридорі, доречі, вони у мене броньовані, тому біль гарантую!"👌 Він секунду подумав, почав шорхатись, але сил у нього відповсти не було! "На п'ять закриваю...." - кричала я далі - " раз, два, три....", а він не рухається!!!😧 ".....чотири...." замружила очі "....п'ять" , і з усієї дурі замахнулась дверима, і захлопнула їх. Бабах!💣💥 Я довго не наважувалась відкрити очі й подивитися, що ж насправді сталось. Коли наважилась, з полегшенням зітхнула, бо бомжа у хаті вже не було. Зиркнула у глазок, а він продовжував валятись у мене ледь живий під дверима так, що двері я вже не відкрию, прогулянка у мене відмінилась остаточно! Але думка про те, що він може померти у мене під дверима, мене не лишала покою, і хай мене назвуть безлюдяною, але в той момент його стан здоров'я мене мало хвилював.🙀 Мене продовжувало трусити, я судорожно зібрала свій телефон, включаю, і тут відразу дзвінок, сусід, моє спасіння.🙏 "Привіт , мала! Я спав, не чув , що ти дзвонила, що трапилось?" (До слова сказати, у мене постійно трапляються якісь історії, і він постійно мене з них витягав🙈 Взамін, я займалась з його дитиною англійською 😊 бартер завжди спрацьовував💪😏. Я коротко описала йому проблему, він сказав : "Тю...зараз вирішимо👍" Я сиділа в коридорі, обпершись об візок, в якому спала дитина, і продовжувала труситись. Через п'ять хвилин подзвонили у двері, я підірвалась, але глянувши у глазок, побачила сусіда, бомжа вже не було.😏 Я відкрила двері, він мене вислухав і лиш посміявся з моєї історії, сказав, що бомж ще не всі мізки пропив, і коли побачив сусіда ( а він такий внушитєльний парєнь) , зрозумів, що ластами треба рухати швидко, і змився своїми силами.🙈 Попрощавшись з сусідом, я ще довго не могла прийти до себе, відмиваючи поріг усіма засобами хімії, що мала. Я лиш тоді почала розуміти, що взагалі трапилось. Не знаю в який момент той бомж злиняв, коли у нього вистачило на це сили,і не знаю, щоб я робила, якби він не уповз, коли я закривала двері, бо я б реально його прибила. 🙈 Коли розповідала про це своєму чоловікові , який примчався за пів години додому, в нього були очі по п'ять копійок. "Ні, я знав, що ти навіжена, але щоб настільки!!!!" промовив він. Але добре, коли все добре закінчується!!! А тепер питання до вас, чи потрапляли ви колись в казусні ситуації, чи мій чоловік правий, і я одна в своєму роді. "За то зі мною не скучно", відповідаю йому, і він зі мною погоджується.😅 Розкажіть, про ваші самі казусні ситуації, в які ви потрапляли! Чи часто з вами таке стається? Бо зі мною тупо постійно щось трапляється😂😂😂 Не знаю, чи стікер собі на голову почепити, чи сорочку навиворіт носити, чи просто змиритись, з тим, що я така і все😏 Що скажете?
Юлия·
Мама двоих (младенец)
@marisolka, вітаю вас🎉🌹ростите здоровенькие и счастливые😘😘😘
У нас тоже самое как вы написали, мы отказались полностью есть, уже были у психолога ничего она так и не сказала нам😔😔😔сказала только что он обращает таким образом на себя внимание делаю какую то шкоду, что бы мама уговорила его покушать, вниманием мы его не обделяем, папа всегда с ним но мы постоянно истерии требуем чего то и папа идёт у него на поводу так как думает ему мало внимания, и как поступить сейчас правильно я сама незнаю, в такой растерянности 😔😤😔😤
Марічка·
Мама двоих (младенец)
@alinka-malinka95 уявляю як вам важко(
Марічка·
Мама двоих (младенец)
@krissi4ka ми теж смокчем соску, п'єм з бутилки, лізем в качельку і коляску.. І плакати ночами почав.. Все як ви пишите.. Якщо вам не складно, можете написати🙏
Кристина ·
Мама сына (3 года)
Я теперь уверенна, что разница между детками идеально или погодки или больше 3х лет. Дочь видя капризы братика, брала его соску, уписивалась... плакала ночами, просила запеленать ее, лезла в его коляску...да много чего, можно перечислять до бесконечности. Я много перечитала статей, написанных психологами на эту тему. Скажу одно, его попустит, только некоторые детки адаптируются через месяц после рождения брата/сестры, некоторым нужно полгода. У нас адаптация заняла год! Мы вспоминаем как страшный сон) все позади)) еще мы обращались к невропатологу, если хотите, напишу в пп, что именно нам советовал врач. Все будет хорошо! Но нужно время...
Люба·
Мама дочки (1 год)
Моя так себя стала вести недавно, хоть она и одна у меня 😅
Марічка·
Мама двоих (младенец)
@alinka-malinka95 я сьогодні після його нічних і ранкових істерик тааак плакала. Мене воно так ламає( хочеться зробити все правильно, а виходить все як завжди.
Алина Кавас·
Мама двоих (младенец)
@marisolka ну мне кажется отказаться от гв, потому что старший ребёнок вредничает не фонтан затея. Возьмите себя в руки , скоро все нормализуется! Удачи!!
Марічка·
Мама двоих (младенец)
@samosud візьму на замітку!) дякую😘
Елена·
Мама дочки-младенца
@marisolka, моя мама рассказывала что у моей сестры старшей такие же проблемы были . Мама объясняла спокойным тоном ,что когда-то и она была такой маленькой и что к ней было много внимания . И что бы я выросла ,я должна хорошо кушать ,а если мама будет постоянно отвлекаться ,то я буду голодной и не буду расти . И спрашивала ,тебе нравится быть голодной ? Она отвечала нет . Ещё и она брала хитростью что она мамина помощница и что без неё ничего не сможет сделать и она просила ее помощи . И сестру немного попустило)
Марічка·
Мама двоих (младенец)
@alinka-malinka95 може це дійсно криза 2-3ох років і співпало вме з появою братика, але мені тепер потрібен хтось розумний щоб я не наламала дров і знала як з ним поводитись. Бо щось мій диплом психолога явно мені не підходить, психолог потрібен мені самій.
Марічка·
Мама двоих (младенец)
@allmimi я теж думала що ревність буде до братика, але ввн іі проявляє тим що привертає мою увагу. Але я не обмежую його увагою! Ми бавимось, розмовляємо, вчимо віршики. Я присипаю його, ніхто інший. Нічого не змінилось, просто інкоди я кажу "зачекай, я годую братика, чи переодягаю''. Я не заставляю його мені допомагати і виносити памперси чи тому подібне. Я весь час повторюю що люблю його і що він в мене розумничок і багато іншого приємного.
Марічка·
Мама двоих (младенец)
@voha.777 @rgrchan @krissi4ka в мене потихенько здають нерви, я не впізнаю свого сина. Він ніколи такого не витворяв. Ми без проблем їли, засинали, ходили в садок і завжди вміли домовитись. А зараз я пояснюю, прошу, цілую-обіймаю, сварю і ніяк. Просто істерика і сльози. Я вже не знаю що робити. Я не хочу його травмувати, але такими темпами він вилізе мені на голову і звісить ноги.
А.А.·
Мама двоих (младенец)
Наверное ревность. Я думала, что она всегда направлена на младшего, т.е.обижает и т.п. Но нет. У нас тоже будто подменили старшего. В силу возраста он не истерит, но начал шкодить. Порвал обои, сегодня разрисовал дверь. Никогда за почти 4 года он ничего подобного не делал. Просто руки опускаются((
Кристина ·
Мама сына (3 года)
У нас было точно так же! Сын родился, когда дочери было 2.7. Это конечно ужас. Некоторые детки проще переносят рождения младших братика или сестрички, но не в нашем случае.
rgrchan·
Мама дочки (2 года), беременна (21 нед.)
В мене в малоі такі істерики ше без другоі дитини, мені здається то такий період показування свого характеру
Алина Кавас·
Мама двоих (младенец)
У меня тоже так было, сейчас немного наладилось. Пока кормила грудью делаю лицо невозмутимое и никакой реакции, потихоньку привык теперь заходит и если видит, что кормлю выходит и ждёт, потом все вопросы. Главное не здаваться этим симулянтам)))
Марічка·
Мама двоих (младенец)
@samosud я думаю що це саме вона, але що робити? Він стає некерований. Хоча це була золота дитина.
Елена·
Мама дочки-младенца
Может это ревность ?