Як ж мені все накипіло і дістало! Хочу жалітися, бо в собі тримати набридло. Чому чоловік не може…
Як ж мені все накипіло і дістало! Хочу жалітися, бо в собі тримати набридло. Чому чоловік не може вести себе нормально? Порода у них така, чи що? Чи то лиш мені так "повезло" в житті. Я вдома із маленьким сином, а він вчора захотів розслабитись і пів ночі гуляв з друзями і святкував суботу, казав що морально змучився і йому треба був релакс! Що бл"ть? Релакс треба? Я як обшпарена сутками із сином сама, колишу, міняю памперси, гуляю, доглядаю. А він зранку поїхав на роботу, ввечері приїхав допоміг покупати малого і спати, і знову все по кругу. І він змучився морально! Як таке можна казати жінці, яка цілодобово в чотирьох стінах. Мене так все дістало((
А ще ми живемо за містом, і мої ключі від машини у нього, бо " навіщо тобі машина, ти ж з дитиною, куди тобі їздити треба?"
Як мене то дістало!!!!
А сьогодні взагалі Фініш! Вихідний, неділя і вгадайте що? Він спав до вечора майже , бо вчора ж "розслаблявся"!!! Проснувся , зіпсував настрій, довів до сліз. Так мають поступати із жінками, що подарували сина? Що цілодобово дбають про сімейне вогнище ?! Я не розумію чому це саме зі мною. Це вже не гормони, я завжди на них спирала...це вже реалії. Попереду хрестини сина, а я просто думаю тепер про те, що я не можу жити з цією людиною і бачу як сім'я просто котиться в пустоту!!! Я хочу її рятувати. Та і в чоловіка прокидаються адекватні думки і розуміння час від часу, але то буває раз в день і то на хвилин 10. Тому рятування переходити в нас в черговий скандал і купу непорозуміння, а з мого боку в віддаленність і відпадання бажання бачити його як "мужчину" біля себе...
Що з нами зробилося? Замість радощів просто зіпсована сім'я .... сиджу пишу і реву. Можливо тут поток речень незрозумілих для вас, але я пишу те шо в голові.. може хтось зрозуміє мене, хоч хтось... бо розуміння в мене ЖОДНОГО!
Dariia·
В ожидании первенца
Я бы посоветовала вам обратится к семейному психологу , думаю вам там оч много подскажут и дадут советов .
Елена·
А я притворилась больной. Не убирала, есть готовила только когда он с работы придёт. Даже с ребёнком гулять не ходила без него. Потому, что "У меня сильно болит спина, я не могу." Он начал всё делать за меня. А ещё я систематически находила неотложные дела и оставляла на него сына, на пару часов. Потом я постепенно "выздоровела", а привычка мне во всём помогать осталась.