Я ще встигну набутись сама,
У той час, коли виростуть діти,
Може, буде тоді зима,
Ну а може, цвістимуть квіти.
Я ще встигну набутись сама,
Повертатись до чистого дому,
Бо якщо там нікого нема –
То й смітити у нім нема кому!
Я ще встигну набутись сама –
І читати книжки вечорами,
Бо в дітей буде сво́я сім’я –
Вже не треба буде́ їм мами.
Я ще встигну набутись сама,
Ну а поки – перу та готую,
І від ранку до ночі синам
Всю себе віддаю і дарую!
І я дякую Богу за те,
Що у мене такі є турботи,
Ну і що, що у хаті гуде,
Наче там десь біжать бегемоти?
Неповторні ці миті в житті,
Ми не раз ще захочем вернути,
І я дякую, Боже, Тобі,
Що це щастя змогла осягнути!
Автор: Ірина Левко