Коли щодня сприймаєш так, як треба, Не помічаєш, що навколо тебе, навкруги, І наче грім з ясного…
Коли щодня сприймаєш так, як треба,
Не помічаєш, що навколо тебе, навкруги,
І наче грім з ясного неба,
Щось розриває твоє серце на шматки.
Це може бути скарга від сусіда, їдкий дзвінок по телефону чи по телебаченню новини,
Ти чуєш, що біда в людей прийшла,
І наче, те, що трапилось - то не твоя провина,
Але на серці туга, смуток і в думках одна руїна.
Ти починаєш думати, чому цей світ жорстокий,
Чому всі всіх підозрюють у чомусь, хто їм дав це право?
Ти відчуваєш тут себе геть зовсім одиноким,
Останнім Воллі на чужій планеті, серед цілої купи сморіду і хлама.
Можливо, ці мої слова когось образять,
А більшість і не зрозуміють, й пройдуть мимо,
Та хтось задумається чи не занадто глибоко залазять,
Їх руки у задній прохід, да ще й без мила!
П.с. Просто такий сьогодні у мене настрій!
#мояписанина
Юлия·
Потому что не каждый умеет чувствовать боль других! Запомни судит тот кто беден духовно. У меня на сегодня всё. Пойду уберу на кухне. Ничего не делала весь день