#историяродов

#історіяпологів

2 тижні тому я попала з підтіканням, сказали шийка м'яка, але довга, сказали ходити далі, я проходила ще тиждень поїхала в неділю на огляд, нічого за той час не змінилось, і тут пішов 42 тиждень, сказали в середу здаватися, в середу в 5 ранку мене почало тягнути само, але в 8 ми таки приїхали в роддом, і тут виявилось відкриття 2 пальці, мене з речами забрали. Мене потягувало-потягувало і в 12 годині було відкриття 7 пальців (не без допомоги лікаря), вона вскрила води, почало тягнути, поставили окситоцин, але я гарно трималась, дихала, все йшло супер, до години 2. Потім почало боліти безперервно і зовсім без відпочинку. В 4 знов огляд. Нічого не змінилось. Відкриття то саме. Сили зменшуються. Я почала дико плакати. Я була така замучена. Вони дальше почали мене ковиряти. Вдруге поставили окситоцин. Хапало-хапало. А тоді пропали схватки. Просто пропали, сил нема, я сплю, а далі мене ще ковиряли і ковиряли, вручну робили відкриття. І ті моменти я вже пам'ятаю смутно. Короче останній огляд, повне відкриття, а шийка довга і не готова для того щоб родити. Вони мене далі колупати, і тут відходять задні зелені води, і вони зарухалися. Забула сказати що останні декілька годин мене від знесилення, болю під час оглядів мене вже просто ловили судороги і я всі трусилась. В висновку я вже не пам'ятаю як мене переложили на каталку, в операційній пам'ятаю мене прив'язали а мене ловлять схватки, дихати вже не можу, сили нема, чекаю поки подіє наркоз бо сил настільки не було.. В висновку я просинаюсь в реанімації, сама, намагаюсь поспати, а спати не можу, бо сниться мені то всьо, я через сон плакала і стогнала і вздригалась від того. І потім так цілий день я спала і просиналась в страху.

Прийшла мама, кажу: Андрієві (чоловікові) положили малого? Вона мовчить. А потім каже: малого відкачували. Він не плакав коли родився, наковтався зелених вод. От так.

Я багато ще пропустила, бо вже смутно пам'ятаю точно все, та і багато я просто вже не соображала, чоловік мені потім розказував деталі.