Зазвичай коли хтось валяється навулиці, я намагаюся підходити і питати чи не погано людині, чи не болить щось часом. І…

Зазвичай коли хтось валяється навулиці, я намагаюся підходити і питати чи не погано людині, чи не болить щось часом. І завжди відповідь приблизно така "всьо харашо, отдихаю". А сьогодні йшли з подругою повз закинуту будівлю, що на перетині доволі-таки людних вулиць, і побачила там лежачого чоловіка, дуже схожого на бездомного. Підійшла, питаю чи не погано йому, він каже "все погано, підшлункова схопила". І лежить такий, не моргає, в небо дивиться. Я швидку викликала, дочекалася і додому потопала. Поки чекала швидку на перехресті, то помітила, що ніхто з прохожих не звернув на нього уваги. Це якось неправильно трохи чи що(( я до чого це все пишу, ні не хвастатися, яка я хороша, бо мене не так багато хто тут знає, а ті хто знають і так би почули від мене про цю історію, швидше за все. Просто іноді так важливо дивитися по сторонам і бути трохи уважнішим. Сама інколи так в собі закриваюся на прогулянках з малим, все про щось думаю, планую, що не бачу нічого далі носа свого.. Пам'ятаю якось ще до вагітності в метро сиділа і неподалік вагітна стояла, а я реально дивилася майже на ту вагітну і десь літала, ох і соромно потім було, що не встала одразу 🙈 та й зараз неприємно згадувати