ну що..ви просили-я пишу.ПДР мені ставили на 15.05 і саме вночі я приїхала в приймальню з чудовими схватками😬пока заповнила 101 папірчик відійшли води,що мене дуже веселило😂завели мене в роддзал і сказали лягати спати до ранку...(схавтки були кожні 5-6хв)ну окей,спати ,то спати🙄вкололи мені знеболююче...і от зранку почався треш..я заявляла,що води відійшли вночі,мене повели на УЗД,де мої слова підтвердились(лікар сказала,що малий 3700 приблизно і абсолютно без води)...чогось усі лікарі ,які приходили тішились,що природні пологи,то так добре для нас обох..в 14 дня поставили мені окситоцин...поїли мене ліками від яких крутилась голова ліпше ніж від шампанського,схватки наростали з швидкістю вітру😬(періодичність 1-2 хв)😰коли прийшов анастезіолог робити пробу на спиналку,щоб мені стало аля легше 🙄я не своїм голосом кричала,що не відчуваю дитину😭"то так має бути" фраза,яка мене не заспокоювала і КТГ мені таки поставили...і дивишся ти на монітор з серцебиттям ,а там 168..84..65..34..20....000 і писк..писк від згадки про якого в мене ще досі мокріють очі..відчуття мокрих трусиків,де на прокладці -коневі красувались зелені виділення😰.тебе кидають на каталку і несуться з тобою в операційну..біль..хм..вона адська,але думка про малого гасила все....мені робили загальну анастезію,так як час йшов на секунди...всі ці трубки,уколи,катетори мені здавалися медом,бо я знала,що вони немають часу чекати пока подіє наркоз...в реанімації я була єдина,кому показали дитину,бо категорично відмовлялась відповідати на будь-які питання пока не побачу сина...і цей шрам від бедра до бедра..онімівний пуз....та біль..ті сльози в порівняні з думкою,що я могла втрати його ..ніщо...ПІБ лікарів вказувати сенсу немає..історія мого плану не поодинока...про пологи було домовлено завчасно,з начмедом роддому,вона знала,що дитина не маленька,бачила мій таз і оглядала під час вагітності...від того,що малий сидів в власних випорожненях(от та зелень про яку писала вище) ми маємо інфекцію від якої набряклі очки були,тепер ще боримся з закисанням...під час схваток не кричала,про дихання ти забуваєш і дихаєш так,як тобі здається легше...і як виявилось,те що я не арала😬дало малому ще якийсь запас кисню....