Добрий вечір, поки з'явилась вільна хвилинка, і я достигла нарешті написати свою історію)))...Стояла на обліку в ЖК в обласній поліклініці при 2му роддомі, і там же підписала обмінку, лікар в ЖК трапилася мені вообще не супер, цілу вагітність лякала, без узі ставила діагноз що з ляльою буде все погано і тд..і взагалі я навіть до 36 тижня не доношу...Сумки в мене були готові ще з 30 неділі, і вся родні також була на поготові. Хожу хожу вже і 35 і 39 всі дістають тупими питаннями " ну що там ну що там" ще не родила" а коли ти вже родиш" ти ж казала що не доносиш" і так дочекалась я 40+ і дала моя тупа стара корга гіня направлення на госпіталізацію, пролежала я ще тиждень в надії що з дня на день і по мене приїде тачка і забере в род зал, надія помирала останньою, назначили стимуляцію на 7.04 на 03:00 ночі, але наша красуня вирішила що буде все по іншому .6.04 з самого ранку встали на тиск(хто лежав там знає що підйом в 7:00 і треба вистояти чергу кілометрову) щось хлюпнуло в низу, ну думаю може з ночі мочовик повний, потім ще раз і ще раз....нє ну я ж не зовсім здуріла щоб піпі не втримати, йду на пост кажу що так і так, викликали лікаря і на кріслі як плюхнуло, і тільки тоді я зрозуміла що це воно, відкриття 2 см вільно пропускає, сказали іди чекай, поки схватки не будуть 5 хв до нас не приходь, але за цілий день не було нічого, я навіть не розуміла що таке схватка і боялась пропустить, єдине що, то це води, вони підтікали цілий день. 22:00 я в сльозах сиджу в їдальні говорю з чоловіком що нічого не хапає, не тяне, не болить,що все таки стимуляції мені не уникнути, сказала що б до 4х ранку він вже був би готовий в роддомі (партнерські пологи) витираю нюні йду в палату і розумію що щось не то, не те відчуття, стараюсь заснути але не виходить, боліти почало все частіше і сильно, засікаю 20 хвилин інтервал 3-4 хв, біжу на пост до сонної мед сестри, дивляться відкриття 4 см, спускають в род зал, я в паніці руки трусяться десь там в середині далеко розумію що от от і довго очікувана дочурка буде на ручках, визвала чоловіка, поки спустили вниз, зробили ктг відкриття 7 см, стімкі пологи,і після того почалась жара, ще з початку пригала на м'ячику але потім він став до одного місця, допомагала тільки стінка і рука чоловіка, помню тільки що казали передихуй схватку, в мене виходило тільки провивать її, кожен огляд лежа став як питка, і от довгоочікувані слова дяді врача " в нас повне відкриття" тупила я канєшно страшно, хватало мене подутись тільки 1,5 нормальних рази, помню що мені допомагали і притискали на живіт, на доках полонили капіляри, і от 7.04.17 в 03:20 54 см вагою 3400 з'явилась наша манюня з великою допомогою врачів і чоловіка які були біля мене весь час дякую їм велике, зашили 2 мікро тріщини, а так все ціле) хоч пройшло вже майже 2 тижні я все ще не можу багато ходити і сидіти на попі, але це нічого, саме головне що біля мене є це маленьке рідненьке сонечко) дякую що прочитали мою історію)