Дівчата, незнаю що зі мною коїться. Думала як малеча підросте, то мені стане легше, не буде так на мені висіти. Від…

Дівчата, незнаю що зі мною коїться. Думала як малеча підросте, то мені стане легше, не буде так на мені висіти. Від грудей відлучила, донечка стала самостійною, зате в мені весь час неспокій. Я переживаю щоб вона не плакала, щоб вночі не прокинулася... і ще багато таких щоб. Я весь час в такій емоційній напрузі що відчуваю себе якоюсь неповноцінною. З старшою донечкою ,в віці меншої, я весь час кудись їздила, ні за що не переживала. А тут завтра йти нам на дн до дитини, а я переживаю щоб Анюткі було там комфортно і щоб вона не плакала. Якась я божевільна роблюся. Сил не вистачає на ці переживання