Муж написал стишок Соле, я аж прослезилась🙏🏻
Ця посмішка чарівна.
Яку ти бачиш після сну.
В душі чіпає струни ніжно.
І створює справжнісіньку весну)
На неї неможливо надивитись.
Її не можна просто описати.
Заради посмішки потрібно жити.
Її потрібно сильно цінувати...
Слова не можуть передати.
Що коїться в моїй душі.
Коли ти очі розлупляєш.
І зустрічаєш знов її)
да, "розлупляеш" перебило весь мимимишный настрой стиха)) "розтуляеш", наверное, было бы немножко мягче, но хозяин-барин!)) папа умничка просто! трогательно...душевно...