«Невігластво - найбільша недуга людства», - сказав колись Вольтер. Ну, як з великим французом не…

«Невігластво - найбільша недуга людства», - сказав колись Вольтер. Ну, як з великим французом не погодитися, коли дивишся українське телебачення, зокрема передачі, де «експерти» висловлюють свою думку з питань тривалого грудного вигодовування.

Правду кажучи, не має такого терміну «тривале» грудне вигодовування. Як не має, наприклад, такого терміну, як «тривале повзання». Адже грудне вигодовування, як і повзання, є частиною людського буття і починається і закінчується, коли воно еволюційно і онтогенетично вигідно.

Наше еволюційне минуле створило організм, який спирається на грудне вигодовування як на базис, який оптимально забезпечує фізичний, когнітивний і емоційний розвиток людини. Природний відбір протягом 85 млн. років (саме стільки, на думку біологів, існують примати) «проходили» лише ті дитинчата, які мали гарну здорову спадкову програму. Ця програма включала тривалий, протягом декількох років, материнський догляд з можливістю смоктати груди на першу ж вимогу.

Науково доведено, що з біологічної точки зору, грудне вигодовування доцільно не менше ніж, 2 роки. Тому Всесвітня організація охорони здоров’я і рекомендує годувати дитину не менше цього терміну.

Але вчені також встановили, що самостійне відлучення дитини від грудей відбувається не раніше, ніж малюку виповниться 2,5 – 7 років (Dettwyler). І ми всі повинні прийняти і визнати це, який би власний досвід грудного вигодовування ми не мали і які б культурні та соціальні традиції на нас не тиснули.

Журналісти, що беруть на себе відповідальність формувати суспільну думку, повинні знати, що годування грудьми дитини у віці двох, трьох, чотирьох і навіть п'яти років - не дивацтво і може мати місце, хоча це й рідкість в нашому суспільстві. Оскільки природні терміни грудного вигодовування визначаються фізіологічними критеріями і не можуть бути зміщені без наслідків для дитини і матері в ту чи іншу сторону тільки за чиєїсь примхи.