#историяродов #історіяпологів #ждроддом

ТРЕТЯ частина, остання😂

Акушерка і санітарка весь час мене поливали водою з під крану, щоб я трішки приходила в себе, бо я була на грані космосу і реальності. Їхні виплески склянки води в обличчя, мене повертали мене до реальності) Вже 22га година, а я все сиджу на родильному стільці, і вже зі сльозами на очах(до цього я мужньо терпіла і не плакала) почала просити добро на те щоб тужитись😢 і тут алілуя!!! Десь 22:30 мені сказали лізти на крісло-ліжко родильне. Я єлі залізла. Тут як набігло лікарів😲 до десяти чоловік, як з годом я зрозуміла що то були і педіатри, медсестри, акушерки, санітарки, лікарі... Почала я тужитися. А знаєте як це робити? Ха! Як какати💩👍🙈🙊 Я відразу "в'їхала" що і як треба робити. Перший раз як тужилася біль вже була напевно не відчутна, бо я і була самим болем. На третій схватці, разом з потугою мені по живому зробили надріз і о 22:50 на груди поклали мого синочка😍 Марко 57см 4500г😍 після цього мені вже було взагалі на все байдуже...хоча це був далеко не кінець. Після я ще потужилася(багато слова тужитися😂😂😂) і вийшло тіло, щось мені там повитирали і почалося айяйяйй!! Мене зашивали, боляче зашивали. Хоча ніби і в кололи знеболююче. Ці відчуття голки і нитки в м'язах...бєєє десь 30хв наводили красу і залишили нас в спокої. З манюньою на грудях я пролежала півтори години в родзалі, а потім перевели в палату. Доречі, коли саме народив - таке відчуття що ти випив чудо енергетик або тебе перезапустили. Так, ти досі нічого не можеш робити і упадок сил на нулю, але така ясність розуму... капєц) оце природа. Чи хочу я ще дітей? Так. Коли? Не раніш ніж через 3-5 років. Всім ЛЕГКИХ ПОЛОГІВ.

П.С. можна ще багато чого писати, але всеодно не передати ті відчуття, і хто хто, а зрозуміти може лише та жінка - яка народила.☝☝☝ І так, це правда що все забувається, при чому дуже швидко.