Мамлайф
Мамлайф
Приложение для мам
Oksana
Oksana
Мама сына-младенца

Як я народила сина в Чернівцях?

І так, далі читають лиш ті, кому цікаво)))

Історія родів у Чернівцях.

29вересня мене всю ніч мучили тренувальні схватки, зранку поїхали в роддом. Мене оглянули і відправили додому)))

ПДР у мене було на 2 жовтня, але малюк вирішив по-своєму. У п'ятницю о 21:00 відійшли води, проте схваток не було. Взагалі, спочатку подумала, що стався казус і не добігла до туалету, але я йшла, а "казус" продовжувався.

отож ми знов поїхалм в роддом, де нас лишили в палаті. Після огляду лікар дала зрозуміти, що відкриття мінімальне і треба чекати.

вночі почались знову тренувальні, але дуже болючі(((

до 9 ранку шийка так і не відкрилась, хотіли стимулювати біля 10, але через півгодини все пішло)))

почалися схватки і, чесно кажучи, я мало що з них пам'ятаю, бо була просто на грані(((

Знаю, що просила лікаря кесарити і казала чоловіку, що вмираю)))

дякую людині, яка придумала епідуралку - для мене це було спасіння.

я змогла виспатись, відпочити і набратись сил на пологи.

Пологи - це окрема тема. Зізнаюсь, думала, не виживу. і кажу чисту правду.

перші 3 потуги були важкими, вийшло тільки половина голови, зате на останній потузі вродила синочка.

коли зрозуміла, що сталось, ніби заново народилась)

а коли хлопця поклали мені на груди і побачила, що чоловік збоку плаче, розплакалась і сама, бо зрозуміла, що це - те справжнє щастя, до якого треба прагнути.

Звісно, боляче, але воно того варте!

4

Комментарии

oxana23

OksanaМама сына-младенца

@k_a_t_e_r_i_n_a_, дякую, на Рівненській в Потоки Едуарда Людвіговича ( могла щось не добре запам'ятати, але ніби так)

Ответить

katerina_ivachova

КатяВ ожидании первенца

Вітаю ))Хай росте здоровенькій)А в кого і де народжували?

Ответить

oxana23

OksanaМама сына-младенца

@beskvi дякую:)))

Ответить

beskvi

КсенияМама дочки-младенца

Класс! Поздравляю, вы умничка!)) 🌷🌷🌷

Ответить

Что делать, если...

Щодо останнього мого допису... Була сьогодні на плановому УЗД Завмерла вагітність Дуже боляче... пішли з чоловіком і дитиною дізнаватися стать дитини,і лікар сказав що нема ознак життя Як це пережити...може в церкву піти, поставити свічку,чи не можна? Завтра будуть викликати пологи В мене нічого не болить,завсім,але,нажаль, гарне самопочуття не завжди значить що все добре Дуже сподіваюся, що за кілька місяців я знову зможу тут з'явитися з новою вагітністю І так важко,вже майже всі знають, будуть питати,що ти,як ти,а мені треба знову це все згадувати

Чому Європа не така вже й розвинена? Медицина, житло, комуналка...

Я одна не розумію чому ми так прагли і прагнемо до Європи. Я дуже вдячна всим європейцям за допомогу. Але відверто Україна на багато кроків попереду. В багатьох аспектах. Вартість житла в Європі для звичайних людей не досяжна, багато людей просто все життя орендують. Звісно простіше і набагато дешевше придбати машину. А на комунальні послуги теж космічні ціни. Медицина взагалі, ніби ми на різних планетах. Ніяких обстежень перед вакцинацією лікар не робить, я записалася в клініку до лікаря, а потім до медсестри. Лікар дитині не зробив ніякого огляду, все що ми дізналися це вагу дитини. Якщо дитина на розсуд мами добре себе почуває, вперед. Ніяких, а послухати, а подивитися, а про аналіз крові взагалі мова не йдеться. Навіть коли у дитини було акне, нам лікар без різних аналізів в 3 тижні призначає антибіотик. Коли я сказала, що ще не давала дитині води, всі були в шоці. Зібрали пів лікарні консиліуму, що дитина без води. Всим колективом мене переконували, що це не правильно. Для кого ті рекомендації ВООЗ тільки для українців?? Банківська система. Я два місяці робила і чекала на відкриття рахунку, в результаті sorry, в нашій системі зникли всі ваші дані( і знову чекаю. На вулицях люди смітять не соромлячись і, ще ти не маєш права робити людям зауваження, не тому, що ти не європеєць, а взагалі ні в кого не має такого права. В Україні до цього ставляться відповідальніше, звісно і в нас є такі люди. Але… Люди привітні, дуже нам допомагають, але і не задоволених я теж зустрічала, наприклад місцевий хлопець накинувся на дівчину(нашу) з двома маленькими дітьми прямо на дитячому майданчику. Поліція сказала, що нічим допомогти не може. Це було жахливо….і плював в обличчя і взуттям кидався. У нас це один майданчик, до якого йти більше ніж пів години. Але і туди ми вже місяць не ходимо. Та ситуація досі перед очима. Я до того, що такого ставлення до нас дуже багато, часто чую: «Чому ви не робили нічого 8 років?», «Світ здурів, коли відкриють очі?», «Що це за цирк?», «Для чого ці привілегії українцям?» Звісно, що та підтримка яку ми отримуємо, перекриває ті негативні вислови людей. І ти відчуваєш ніби весь світ з тобою, а потім отримуєш: «З України? Ну зрозуміло, понаїхали, халявщики.» А я що можу казати?? Батько чоловіка був і в АТО і зараз в ЗСУ. Але у мене і до того АТО багато питань, коли вторгаються зі зброєю і технікою, ми організовуємо лиши антитерористичну організацію. То дійсно питання, чому? За, що гинули тоді люди, і зараз. А КРИМ взагалі, хочете беріть, ми поговоримо, що він наш, але робити нічого не будемо. З Росією все і так зрозуміло, ненавиджу всим серцем. Тварюки. Гидко і бридко від тих людей. Які вбивають і ґвалтують. Мені іноді здається, що це страшний сон, від якого я не можу прокинутися. Просто питання, чому ми не можемо бути незалежною країною, як Швейцарія наприклад. Ми хочемо до Європи, а нас не беруть. То можливо і не треба? Чому нам все кудись потрібно? Україна переможе. Я вірю в те, що справедливість має бути. Але для мене та ціна страшна. Ця ціна це - життя, життя людей. А життя у людини одне! А ще українці найпрацьовитіший і найвідповідальніший народ. І дуже розумний.

Почала збирати потихеньку речі в рд,в основному поки для малюка. І зрозуміла ,що вчасно.. Ледве перегладила вчора…

Почала збирати потихеньку речі в рд,в основному поки для малюка. І зрозуміла ,що вчасно.. Ледве перегладила вчора пелюшки і одежку.. Одишка,спина болить, як розвалюха😨 сьогодні почала розкладати по пакетах і знов те саме, я ж рухалась по мін.. Боже як же далі тільки 31 тиждень?!!😓

Дівчата, вона знову відмовилась їсти😭 геееть не хоче. Раніше вночі не витримувала 4 години, а сьогодні 7!!!! годин і…

Дівчата, вона знову відмовилась їсти😭 геееть не хоче. Раніше вночі не витримувала 4 години, а сьогодні 7!!!! годин і лише 50 мл випила. Давали через 4 і 5, не захотіла. Це вже 3-й такий заход, але на цей раз менше їсть😢 знову тягати по врачах і здавати аналізи?! Минулого разу все було ок, просто не їла і педіатр сказала, що то в неї стрес, що я перестала давати молоко. Ага і зараз знову вона згадала про той стрес??? Може в когось таке було, порадьте щось, будь ласка. Годую лише в полудрьомі. За день 200 мл всього запхала

Дитина...підліток...чи вже мама

Дитина...підліток...чи вже мама Мені було 16, коли я побачила на тесті для вагітності дві смужки. Було дуже страшно. Я не знала, що робити, куди бігти. Більше за все боялася реакції батьків. Думки про аборт були постійно, в лікарні без дозволу батьків мені відмовили, а на приватну коштів не було. Перечитувала купу статів по цій темі, і ставало все гірше. Ревіла. Але рішення було прийнято, я буду мамою. Ось тільки, як бути далі я не знала. Підтримку отримала від батька дитини, це нас дуже зблизило. Більше я нікому не могла сказати про свою вагітність. Почала шукати в соціальній мережі, тоді в контакті, таких же дівчат, які народили в юному віці. І переписуватися з ними. Мене цікавило все, а особливо, як про це повідомити батькам і вчителям в коледжі. Вони давали цінні поради і ділилися своїм досвідом. Але признаватися не хватало в мене духу, мовчала. Живіт почав рости, а я вдягати об‘ємні кофти, аби тільки ніхто нічого не запідозрив. Ще і токсикоз почався. Всі дівчата на перерві брали каву, а я воду. Почали задавати питання, я вправно на них відповідала, що просто не хочу. Я наївно вірила, що зможу приховувати свій стан вічно. Але одного дня повернулась додому, і мама стала зі мною розмовляти. Я зрозуміла, що вона все знає. І саме головне, вона мені тоді сказала, щоб я не нервувала, ми виростимо цю дитину і все буде добре. Це вже був 16й тиждень вагітності. Зараз моєму старшому сину 10 років, і я дійсно змогла стати для нього гарною мамою. Это моё домашнее задание по сторителлингу. Сейчас прохожу курс. История моя реальная. Напишите пожалуйста, как вам, было интересно читать?