Кажуть, що після 3х місяців з дитинкою стає легше. Це правда? Дівчатка, в чому вам стало легше?)
Я одна не розумію чому ми так прагли і прагнемо до Європи. Я дуже вдячна всим європейцям за допомогу. Але відверто Україна на багато кроків попереду. В багатьох аспектах. Вартість житла в Європі для звичайних людей не досяжна, багато людей просто все життя орендують. Звісно простіше і набагато дешевше придбати машину. А на комунальні послуги теж космічні ціни. Медицина взагалі, ніби ми на різних планетах. Ніяких обстежень перед вакцинацією лікар не робить, я записалася в клініку до лікаря, а потім до медсестри. Лікар дитині не зробив ніякого огляду, все що ми дізналися це вагу дитини. Якщо дитина на розсуд мами добре себе почуває, вперед. Ніяких, а послухати, а подивитися, а про аналіз крові взагалі мова не йдеться. Навіть коли у дитини було акне, нам лікар без різних аналізів в 3 тижні призначає антибіотик. Коли я сказала, що ще не давала дитині води, всі були в шоці. Зібрали пів лікарні консиліуму, що дитина без води. Всим колективом мене переконували, що це не правильно. Для кого ті рекомендації ВООЗ тільки для українців?? Банківська система. Я два місяці робила і чекала на відкриття рахунку, в результаті sorry, в нашій системі зникли всі ваші дані( і знову чекаю. На вулицях люди смітять не соромлячись і, ще ти не маєш права робити людям зауваження, не тому, що ти не європеєць, а взагалі ні в кого не має такого права. В Україні до цього ставляться відповідальніше, звісно і в нас є такі люди. Але… Люди привітні, дуже нам допомагають, але і не задоволених я теж зустрічала, наприклад місцевий хлопець накинувся на дівчину(нашу) з двома маленькими дітьми прямо на дитячому майданчику. Поліція сказала, що нічим допомогти не може. Це було жахливо….і плював в обличчя і взуттям кидався. У нас це один майданчик, до якого йти більше ніж пів години. Але і туди ми вже місяць не ходимо. Та ситуація досі перед очима. Я до того, що такого ставлення до нас дуже багато, часто чую: «Чому ви не робили нічого 8 років?», «Світ здурів, коли відкриють очі?», «Що це за цирк?», «Для чого ці привілегії українцям?» Звісно, що та підтримка яку ми отримуємо, перекриває ті негативні вислови людей. І ти відчуваєш ніби весь світ з тобою, а потім отримуєш: «З України? Ну зрозуміло, понаїхали, халявщики.» А я що можу казати?? Батько чоловіка був і в АТО і зараз в ЗСУ. Але у мене і до того АТО багато питань, коли вторгаються зі зброєю і технікою, ми організовуємо лиши антитерористичну організацію. То дійсно питання, чому? За, що гинули тоді люди, і зараз. А КРИМ взагалі, хочете беріть, ми поговоримо, що він наш, але робити нічого не будемо. З Росією все і так зрозуміло, ненавиджу всим серцем. Тварюки. Гидко і бридко від тих людей. Які вбивають і ґвалтують. Мені іноді здається, що це страшний сон, від якого я не можу прокинутися. Просто питання, чому ми не можемо бути незалежною країною, як Швейцарія наприклад. Ми хочемо до Європи, а нас не беруть. То можливо і не треба? Чому нам все кудись потрібно? Україна переможе. Я вірю в те, що справедливість має бути. Але для мене та ціна страшна. Ця ціна це - життя, життя людей. А життя у людини одне! А ще українці найпрацьовитіший і найвідповідальніший народ. І дуже розумний.
Як боротися з матусями які приводять на майданчик хворих дітей? В садок не водять, бо дитина хворіє, а на майданчик до маленьких можна🤦 ♀ При чому соплі течуть, кашель сильний і відразу видно що дитина хвора🧐 Я вже бачу ті фрази що соплі то не хвороба, потім фрази «це ви ще в садок не пішли» Але якщо жінка знає що дитина хвора, пускає на майданчик своє дитя, то чому через неї має хворіти моя дитина?😒
Мушу написати цей пост, якби дивно це не звучало, але... останнім часом я дико хвилююсь, що моя дитина дуже мало говорить. Так, я знаю, що хвилюватись ще рано, і що в нашому віці якихось певних норм нема. Але все ж, я переживаю, а іноді, навіть, злюсь. То мені здається, що я мало з ним займаюсь, або що він просто мене не хоче розуміти чи не може. Я цілими днями йому балаболю. А він говорить пару слів. З того що говорить: - ти де? - кака - і то не завжди не каку - гав - говорить на всіх чотирилапих - курка - на всіх птахів - мама - дуже рідко - тато - теж дуже рідко Ну, а все решту просто набір звуків і складів. Я йому і мявкаю, і хрюкаю, і мукаю - він дивиться на мене і гавкає 🤷 ♀ 🤷 ♀ Блін! Ну чому? Чому я зараз беру і очікую від нього щось? Себе тривожу і його напрягаю? І коли можна по-серйозному бити на сполох? Покажіть, що говорять ваші дітки в нашому віці? Цікавить саме про хлопчиків? Бо дівчата, ті вже говорять «во всю» 🙏🙏🙏
Я чомусь боюсь того, щоб схватки почались вночі... мені здається я тоді буду обезсилена і дуже стривожена...знаю шо це дивно. Чомусь завжди як настає ніч, молюсь щоб спокійно її переспати, а зранку вже відчути схватки або в обід. А ви в який час доби іхали в роддом ?
Аннета·
В ожидании первенца
как я вас понимаю 😞
Таня·
В ожидании первенца
@prosvee сподіваюсь нам ще трішки 😔 саме обідне що навіть натяків що ось-ось роди немає 😭
Аннета·
В ожидании первенца
@s.tatyana, и я надеюсь! у меня уже которые сутки очень болезненные треники по ночам. очень больно, а не оно. если у вас ничего не болит, мне кажется это лучше))
Таня·
В ожидании первенца
@prosvee можливо і так, буде сюрприз як почнеться) все що залишається так це чекати, терпіння нам 😳