Грустный пост. До глубины души. Мнительным не читать.

Тут між ними починається сварка.
Ну як сварка – він хоче, аби все було, як раніше,
а ось вона хоче, аби все закінчилось –
раз і назавжди.
Щоби все закінчилось,
щоби нічого не було.
Щоби прокидатися лише від того,
що сонце стоїть за вікном і відмовляється
рухатись далі, доки вона не прокинеться.
Щоби щовечора від ріки повертались
діти, з білим піском у волоссі.
Щоби вночі можна було чути дихання
всіх чоловіків, які засинають
на печальних подушках.

А він далі просить її заспокоїтись,
а він не розуміє, що вона говорить,
чого вона хоче.

Місяць повниться з ночі в ніч.
Попереду ще стільки димів і променів.
Попереду всі спокуси життя.
Тривожна річкова прохолода.
Другий місяць вагітності.