#мояисторияродов (дуже довга😁)
Доки всі матусі кормлять своїх малюків, а я думаю як там мої маленькі левенятка без мене - є час згадати і написати як то було.

Вступ
Чоловік уже пів року живе і працює в Львові, я частенько каталась до нього і от це був останній візит перед пологами.

На вихідні приїздила подруга в гості, ми 2 дні гуляли містом, об'їдались смаколиками🍔🍟🍦, балували себе смачнющою кавою☕🍵 і лупанули пів кавуна на двох🍉) в 23.00 я провела її на поїзд (мала їхати з нею додому і уже чекати пологів там, але чогось не захотілось в останній момент), в 24.00 ми з чоловіком плотно повечеряли 🍕🍖🍝
01.00 пішла перед сном в туалет - вийшов червоно-бурий малесечкий згусток і кілька капель червоної яскравої крові. Паніка, швидка - 1.30 ми в Медінституті: огляд на кріслі - є розкриття; питання лікаря - схватки є?, а я не знаю як це))); КТГ - у обох ляль чудове; УЗД - по параметрам рівно на 34 тижні, вага по 2090+/-250 ( за всю вагітність мої +5!!!); госпіталізація на збереження - чекаємо ранку

Я заснула в 5.00, прокинулась в 6.00 - сон не йшов, почав твердіти живіт - думала шо малі активніше попки випирають! в 9.00 КТГ - все ок!
2.08 роддом зачиняють, 9.30 вирішили подивитись на кріслі чи можна мене переводити - розкриття 6 пальців!!! (я навіть не відчула коли то сталось) - відійшли води!
9.45 я в родзалі (навіть не встигла злякатись), в 10.00 якийсь укол і пишемо КТГ - не виходить, малі дуже активні)))
10.45 приїздить чоловік, до того нічого ніби не болить, живіть кам'яніє з інтервалом 3 хвилини по 50 сек, тут я зрозуміла шо таке схватки!
11.10 - повне розкриття, голівка на підході; робиться боляче, єдине шо допомагало - розслабити м'язи, ніби на шпагат сідаєш!
11.20 народилась моя перша красуня, 11.25 - друга красуня (її трошки видавлювали) - чоловік поки приніс медикаменти, то малих уже забрали, не встиг)))
до 11.50 мене почистили і зашили (зробили епізіо)
чоловік зайшов о 12.00 і просто ридав від щастя, а більше нічого і не потрібно!!!

я за всі пологи пискнула раза 2-3: коли надрізали, і коли руками розтягували шоб голівка легше вийшла, а в сусідньому родзалі дівчина кричала так, ніби демонів виганяла, мене це вже аж збісило!!!
шили майже на живу, бо лідокаїн не дуже взяв - було не те щоб дуже боляче, скоріше лоскотно)))

мені дуууже повезло з лікарями, а особливо з акушерками Ірою і Лесею, які сміялись то зі мною, то з мене і розповідали все що роблять, бо мені було дуже цікаво)))

я дуууже хотіла народжувати сама і хотіла левенят))) дівчатка мене послухали, але зробили по-своєму: захотіли трохи раніше і бути львівськими пані)))
тепер у нас справжній прайд🐈:
малеча - 1.08; я - 6.08; чоловік - 17.08; річниця весілля - 10.08

нажаль я бачила своїх донь 2 хвилинки , їх забрали у відділення для недоношених: дихають самі, але кормлять їх через трубочки і підтримують в боксі (відкритотому) сталу температуру тіла
хоч мене перевели в палату в 14.00, в 16.00 я уже стояла на ногах і в 18.00 була готова йти до них, але мене не пустили(((
проте завтра цілу годину дозволяють побути з ними і навіть покладуть нам з татом на животик🎉🎉🎉

Щаслива, з нетерпінням чекаю завтра і переходжу в статус матусь)))