Ну поки тут скандали, інтриги я додам трошки від себе. Але обсирати я буду маму-одесу. Заядлих…

Ну поки тут скандали, інтриги я додам трошки від себе. Але обсирати я буду маму-одесу. Заядлих одеситів прошу відписатись вже і дальше не читати. Тексту буде багато.

Приіхали ми відпочивати в затоку. Я, моя мама, мій синочок(1.2), моя похресничка(2.5). 2 дні відпочинку, і на тобі. В малого на губі вискакує прищик. Значення страшного перший день не надавала. Продезинфікувала і все. На другий день в малого прищ загноівся, підпухла губа. Йду в місцеву амбулаторію. Там на мене дивляться як на нло. В амбулаторію я попала близько 12 години. Кажуть мені: або чекайте поки прорве, або ідьте в белгород-дністровський. Прошу направлення- не дають. Питаюсь куди, до кого. Я ж не місцева. Кажуть: ви і так сьогодні туди не попадите, там всі лікарі зранку. Ну ок. Йдемо в номер. В малого температура і пухне щока. Починаю питати в місцевих де знайти хірурга, добрий хлопчина каже що в Белгороді є чергові лікарі, не слухайте ту амбулаторію, ідьте! година 18.00+- я була в Белгороді. Покликали мені педіатра. Той слова не сказав перші 5хв, дивився як на мавпочку. Потім видав: та я не знаю що з вами робити, хочете хірурга вам покличу? звісно, кличте давате!! Прийшов хірург, точніше мене завели до нього. Дивився-дивився, каже треба різати. Дзвоню до своіх лікарів у Львів, ті підтримують його думку. Даю згоду, підписую все потрібне. Дитина горить під 39. і приходить ваша величність анастазіолог і відмовляється давати нам наркоз. Не бере на себе відповідальність, ідьте в одесу. 3 години ми чекали реанімобіль. Приіхав і каже що вартість 600грн. Культурно питаю чи не приохуїли вони? ну ладно, дайте 400. Хєр з ним. В мене дитина хвора на руках. Ідемо! 2 години в дорозі, в одесі привезли нас на Слободки, хірург з белгорода зв'язався з черговим хірургом там. Нас мали чекати. Ми приіхали, хірурга нема, оперує апендицит. 12 ночі, дитина горить. Прийняв нас хірург пів 2. Зі мною навіть не суєзволив поговорити. Сказав замучений і обернувся та пішов. В мене істерика. Я одна. В чужому місті. В чужій лікарні. З маленькою дитиною. Ранок. Нам дали лікуючу лікарку. Бушанська Наталя Андріївна.(хто іі знає, передайте що Бог далеко але бичить високо). Ніби приємна жінка, ніби пішли на контакт, я одразу запхала ій в кишеню гроші. Взяла малого на перев'язку і ахтунг, витягнула дренаж. На запитання чому? чи буде операція? казала що не треба. Вона лікар, ій видніше. Моі лікарі зі Львова на зв'язку, іі дії не схвалюють, але мене просять тримати себе в руках. 3 рази я таки вимолила ставити дренаж. Фото як виглядала дитина прикріплю нижче, в коментарі. В перший день нам прописали антибіотик. Ротацеф. Ідентичне лікарство цефтріаксону але в тричі дорожче. От тут і починається саме цікаве. Пс: допишу потім, проснувся малий.