#мояисторияродов Слава Богу, свои роды я не назову ужасом и адом. Как все началось, есть в записях. В роддом мы приехали со схватками с периодичностью 3-4 мин. По приезду схватки стали реже, раз в 10 мин, и я даже пожалела, что рано поехала. Но после осмотра меня сразу перевели в родзал, около 12 часов, так как открытые было уже больше 3см. Там врач ещё раз осмотрела, предложила вскрывать пузырь, но я попросила ещё подождать, так как очень не хотела вмешательства. Она ответила, что подождём ещё час. И за этот час схватки были раз в полторы минуты, начались выделения, то есть структурные изменения шейки усилились. И я для себя четко поняла, что подождать было правильно, так как организм созревал. Через час пробили пузырь и с тех пор схватки стали очень сильными. От ЭА я отказалась до родов. Муж очень помогал, схватки переносила стоя, крепко держась или обнимая его, с закрытыми глазами, проговаривая в уме короткую молитву в ритм дыханию. Как быть на родах одной я не представляю себе. И дыхание Кобаса! Именно так как он показывает, только это может помочь пережить схватку, а между ними расслабиться. В этот момент понимаешь, что 1 минута - целая вечность. Хуже всего для меня - это КТГ во время схваток, лежать на спине нереально, тут уже хочется кусать себя или выть от боли, силы иссякают, мозги затуманиваются. Так же все осмотры на родах тоже очень болезненные. В 16.30 врач сказала, что через пол часа рожаем, открытие полное и я даже не поверила. Эти пол часа было какое-то облегчение в схватках, появились силы, настрой, в голове всё прояснилось. Стало давить на попу, распирать там. Я ходила мелкими шажками, держа попу рукой. Акушерка шутила, что "не бойся, не выпадет", но мне так просто было легче, как-будто удерживалось давление. В 17.00 пошли потуги, все происходило так быстро, меня одели в халат, бахилы, пересадили на кресло. После 1 потуги дали рукой потрогать головку, это было нечто! Она была такая мягкая))) В перерыве между потугой я ещё успела ввести пароль на айфоне, чтобы нас сфоткали) И на второй потуге в 17.20 чудо появилось на свет)) Такая крошечная, так махала ручками и ножками)) В эту минуту боль не забылась, как говорят, но уже ничего не болело! Все обошлось без разрывов, 1 трещиной на губах, которую зашили. Было 1 обвитие, о котором мы даже не знали, но оно никак не отразилось. На потугах тоже дышала по Кобасу, хотя акушерка показывала по-другому. И потуги для меня были легче, чем схватки. Ещё очень помогало, когда я ногами упиралась во врача и давила таким образом всеми силами вниз. Очень рада, что малышка здорова, так как всегда боялась, чтобы ребенок не пострадал в родах. Всем желаю быть на родах сильными и здоровья всем деткам!!!💞 В ком. фото, сделанное между схватками)
@yuliankap1, конкретно не казали, до 4 см. Я лікарю довіряла, просто бачила, що трохи підганяють, а на той час схватки були не часті, за годину якраз стали через 1,5 хв і відкриття збільшилось, але скільки точно було не знаю(
@ksenia_ksy, я просто читаю вас і розумію що це моі думки !!! Ви мега молодець !!! А не пам'ятаєте з яким відкриттям хотіли пробивати пузир ? І з яким вже пробили?
@yuliankap1, дякую, звичайно...Не знаю, як так вийшло. Просто я як почула про пузир, то в голові зразу: ага, зараз пузир, а потім раптом схваток не буде-окситоцин, а потім ще щось.. Тому подумала, краще годину почекаю (бо лікар сказав, що ти цим собі затягуєш роди), але все хай іде природньо. Знову ж таки інтуїція, бо все так і вийшло, принаймні хочеться так думати:) до слова, суміш вже теж довелось відстояти.. Щоб не догодовували манюню.
@ksenia_ksy, блін ви така молодець , чесно !!! Я в захваті від вашої зібраності, мужності!! Взяли себе в руки і зробили !! І пузир відстояли, і дихання !! Супер!
@yuliankap1, все нормально)) нічого не казала, бо побачила, що в мене виходить, лиш казала не кидати дихання, щоб дотягнути до кінця, його затримувати і одночасно тужитися дійсно важко. У вас все буде добре, то якось інтуїтивно приходить, що треба робити, а ще плюс, що ви до пологів готуєтесь!)
@ksenia_ksy, так ви праві, він казав так не робити . А по факту то ви як робили ? Набирали повні груди повітря і тримаючи його тужились з відкритим ротом так? А потім коли потуга пройшла - видихали так ?
@yuliankap1, на скільки я пам'ятаю, він показував те, як надувають щоки і закривають очі, як приклад того, що так робити не треба, бо тиск іде в голову. Може я зараз вже щось плутаю..
@yuliankap1, дякую вам велике;) акушерка мені показала, так як він показував, що не треба робити: закрити очі, надути щоки і тужитися, опускаючи при цьому підборіддя. Я набирала багато повітря, скільки могла, привіткривала рот і робила, як ви пишете, ніби як в туалет, впираючись ногами на лікаря і другу акушерку, які стояли збоку від мене. При цьому найважче втримати повітря до кінця "тужіння", щоб не видихнути, бо тоді потуга марна.
Вітаю !!!! Міцного здоров'я манюні!! Окремо дякую за такий прекрасний пост ! І буду вам дуже вдячна, за більш детальне пояснення, як саме ви тужились по Кобаса ? Я теж його дивлюсь ... Ви на моменті затриманні повітря тужились вниз, ніби як в туалет ? А потім видих повільний так?