Поки є час, коротко історія родів. Ітак, 14.07.15 я планово мала лягати в патологію вагітності, так як був повний 41 тиждень, а малявка вперто сиділа в животику і жувала піццу та снікерси:) зранку в мене почались коричневі виділення, уваги не звернула. в 9.00 14.07 я поступила-мене обстежили, взяли на крісло- шийка матки довга, 1,5 см, ледве пальчик пропускала, голівка високо((... Я в шоці, вирішила ще втекти на манікюр, погуляти в районі роддому з подружкою і на ніч додому, на вихідні- плани будувала, куди би ми сходили:))) але о 15 год почала легко нити спина, я ще думаю- хоч щось;)))і тут рівно через годину -перейми кожні 4-5 хв по 15-20 секунд, по наростаючій!!! всі ввпевнені були-передвісники)))ніхто не вірив,крім моєі бабці))Я випила штук 8 но-шпи,валеріанки, обкололи попу знеболюючими-ні фіга!!!На чергуванні вночі були одні мужчини-я не захотіла, щоб мене дивились вони на кріслі, і приіхала моя мама в23 год- шийка була майже згладжена, але відкриття маленьке( 8 годин схваток!!!),тому вирішили дати мені "відпочити", з гініпралом, який мав знятиті болючі непродуктивні схватки! Ага, "зняв"...мучилась я всю ніч, сусідка в шоці по палаті,яка була на збереженні..наступного дня, 15.07-після обходу лікарів, мене дивляться-два пальці (4-5см), переводять в родзал.Там проколюють води, які, на щастя, чисті, і болі по наростаючій.Чоловік приіжджає з вишнями, персиками, малинкою( ото чоловіки смішні)))!!!!), дивиться на мене -і все розуміє без слів... Його масаж спини допомагав на переймах, але мені здається, що, все-таки, роди-такий процес, де мужчин бути не має( він як чув крики в сусідніх родзалах, то аж зеленів ,хоч сам лікар )!!! В мене починається слабість вторинна родовоі діяльності від перевтоми, всі в шоці ( стоіть питання про КС, в кращому випадку ), колять мені наркотик промедол))) навіть він не діє- я не можу заснути ні на секунду, щоб сил набратися,так мені боляче(!!! Тоді питання радикально-ставлять капельницю з окситоцином- починають з 6-8 крапель, доходять до 15 в хвилину! перейми стають настількі болючі, що мені по фіг, що на мене дивляться біля 8 знайомих лікарів ( і мужчини в т.ч. ), так як я тут інтернатуру проходила, і кожен чимось намагається підтримати ( хоча потім мені казали, я навіть пробувала посміхатися ):))) Коли біль став адський, мене акушерка заставила присідати з розведеними ногами(що було дууже непросто в цій ситуаціі), але це виявилося правильним рішенням-через 4 присідання я відчула, що сильно хочу в туалет самі знаєте по-якому)))-і я зрозуміла, що голівка вже на виході з тазу. Почався кіпіш- всі прибігли, лікар мене оглядає і каже- я бачу кучерЯву волосату голівку!!!швидко несіть інструменти і лампу)) і тут починається....за чотири потуги+ епізіотомія народила я свій сенс життя:)- потуги мені легко пішли(ттт), думаю через те, що спортом все життя займаюся-розріз зробили по тій же причині-"там" в мене дуже тугі тканини... Потім я ридала, як крокодил Гена, коли малу на живіт поклали, і навіть по фіг було, коли виловлювали згустки з матки і накладали шви-порівняно з 26 год регулярних схваток-то фігня!!! Доця народилась з обвиттям, і трошки носик викривлений, бо довго йшла по родових щляхах-неонатолог каже, до 2 тижнів пройде. І ще не відразу закричала- то був шок для всіх...Знаєте, коли народжувала, в той момент жаліла, що на світ народилась ( дослівно, моі думки ), аж соромно перед Богом:( а через дві години після родів я вже готова була народжувати знову, ще хлопчика:) а, до речі! Я вимагала показати мені плаценту, а мені- Нашо тобі то)))ну я все одно іі побачила))))))Одним словом, дуже вам дякую, дорогі моі, за підтримку-дійсно, мало велике значення, бо я вже розкисала від тієі болі... П.С. Роддом вже другу добу гуляє;)))Так як, самі розумієте, мама моя працює тут гінекологом, ну і я інтернатуру три роки проходила) мені аж обідно, що не можу з ними шампусика випити за здоров'я моєі Принцеси, на яку, до речі, без сліз радості дивитися не можу- не думала, що так можна любити когось, материнський інстинкт... дякую всім, хто це все дочитав:) от що значить-мала спить))) П.С. Мала народилася з ростом 54 см, а на бірочці, чомусь, 53)) і стрьомна якась, "допотопна" бірочка:)
@euphoya, мені казали під час В, що діти після народження мають такі ж біоритми, як в животику) я не вірила... Але це дійсно так!!! Моя теж вночі рухалась- тепер спати не дає, ось дві ночі вже, а вдень сопить/
@dariialazari95, дякую, Даша!!! Наразі, мала спить, то хоч можу в Preggie посидіти)) Дякую, я добре, якби не ті шви- печуть, сідати два тижні не можна, щоб не розійшлися, постійно іх мию,обробляю.. а ти як? Сумки вже зібрала??
@irysja, дякую!!! Ви праві- такі моменти не забуваються ніколи... І потім вдячна всім- починаючи від санітарок, закінчуючи начмедом:) і ті сльози щастя... Ех, такі ми, жінки..
Ви молодецъ,мени за першим хватило 12 год.,а ви- 26,це важко уявити що ви перенесли..я теж памятаю нич схваток,тоди пепельницу,и присидання..мени вони теж допомогли -хоча в той момент вони безглузди здаються бо сил и так нема..и памятаю сльози щастя-и як я Дякувала всьому присутньому персоналу,цеж треба мати стильки терпиння и розуминня щоб в таки моменти допомагати нам безпомичним...