Роздуми про другу дитину: війна, чоловік у відсутності, страхи

Буде трохи сумбурно, але , може, хтось проходив такий самий шлях і поділиться думками)

Дано: я, чоловік ( військовий, уточнюю, бо в даній ситуації це важливо)у нас є донька, 5,5 років, з супер класним характером, з нею завжди можна домовитись, словом - золота дитина, з осені йде в школу

І у мене і у чоловіка батьки наскільки це можливо максимально включені в допомогу, але батьки чоловіка вже не молоді і здоровʼя не айс, але ніколи не відмовляються допомогти ( якщо , наприклад, мені треба кудись поїхати тощо), мої батьки здебільшого працюють, але за можливості завжди допоможуть всім, чим можуть

Останнім часом ми з чоловіком задумуємось про другу дитину, душею і серцем обидва дуже хочемо, але купа сумнівів і страхів

Перше - з першою дитиною чоловік ділив зі мною всі обовʼязки, я ніколи не мала навіть натяку на якусь післяпологову депресію ( хоча може це в мене памʼять стирає трохи всякі складні моменти типу колік і плачів, бо цього було вдосталь точно 😁), а зараз так вже не буде, бо чоловіка немає вдома і буває він дуже рідко. Я дуже хвилююсь, що з появою малечі я вже не зможу приділяти скільки уваги старшій і не хочу, щоб вона себе відчувала наче на другому місці, хоч навіть і на певний час, поки сестричка або братик потребуватиме максимум уваги. Я теоретично можу просити допомоги у батьків, але мені незручно їх напрягати, бо як не крути - це наші діти і наш клопіт

Друге- повна невизначеність і невпевненість у завтрашньому дні, купа нервів через «роботу» чоловіка, фінансово не скажу, що є якісь супер переживання, але ми точно не з тих батьків про зайки і лужайки, тому це теж як один із факторів. Плюс я взагалі не знаю, наскільки це розумно народжувати під час війни, беручи до уваги ,що виїжджати я з дітьми не планую

А вчора ще і моя найкраща подруга народила дівчинку і мене прям накрило спогадами, коли вона мені скинула фотки цієї маленької булочки і я проревіла весь вечір від умілєнія😅

Я точно розумію, що якщо я не наважусь на другу дитину в найближчі 1-2 роки, то пізніше вже точно ні

Сорі за такий лонгрід і потік думок🙈виговорилась і з задоволенням послухаю ваші історії , чому ви наважились, або навпаки ні)