Життя мрії під звуки ракет: історія втомленої мами
Закінчився ще один тиждень, де я ледь не дала коней, чи дубу, як там кажуть? І я, знаєте, живу життям про яке мріяла. Коли я була самотня в Києві, без батьків, коханого, жила в гуртожитку, вчилась і на вихідних працювала промоутером-консультантом в дитячому магазині, я із захопленням дивилась на сімʼї які відвідували Антошку на Печерську чи Смік в Універмазі Україна (переважно в цих двох магазинах я працювала). Я мріяла про сімʼю - чоловіка, дітей, свою квартиру - мати своє затишне місце в Києві, де я стабільна і доросла. Тепер всі вони - це я, це мої діти, мій чоловік, це все у мене є. В суботу я ходила за подарунками в Смік та Будинок іграшок, саме така якою хотіла бути тоді 17 років назад.
Але. Мої очі сумні, спина змучена, ноги холодіють від неочікуваних різких звуків, діти мене виснажують, сраний побут висмоктує всі сили, чоловік - теж проживає своє відповідальне життя, я регулярно на нього злюсь, але не маю насправді причини висувати претензії, адже він як і я - старається і гребе із всіх можливих сил. І вцілому здається разом ми ще добре справляємось. Але поодинці , кажу за себе, я дуже втомлена, і я не справляюсь. Не так я себе хотіла відчувати в цьому всьому. Мене наче немає. Завтра новий день, де буде те саме, знову щось прибирати, готувати, розвішувати, складати. Та і це все проходили тисячі жінок. Але буде знову відключення світла, тривоги, ночі з обстрілами, сумні події, жах та біль…Хіба могла я уявити що жити життям своєї мрії я буду під звуки шахедів та ракет 😔
Комментарии
Хочется вас всех обнять.... и показать кольцо, Саломона, где написано, вы, наверняка, знаете....
" и это пройдет..." Малыш забирает силы -это правда, со старшими легче, он подрастет, а там и закончатся тревоги! Все буде добре))
Да, еще магний глицинат попробуйте, если не на ГВ, и сон будет лучше и спокойствия больше.
Когда-то и я также смотрела со слезами в след деток, с которыми я работала и с комом в горле я плелась с работы домой((.... Это просто период, его нужно пережить, я знаю, Вы справитесь!
Спасибо большое за поддержку!! Все верно! Действительно, иногда кажется так будет всегда. И я ведь вроде бы и опыт имею, бывало невыносимо трудно сначала с первой дочкой. И прошло. И это все пройдет 😍
Но в моменте бывает так прям хочется остановится 😔
@readyformiracle да, да, именно остановиться -закрыть глаза, сделать вдох-выдох, натянуть счастливую улыбку и сказать : слава Богу за все!
У вас зараз найважчий період із дітьми. І найважчий період із войною. Тож, депресивні хвилі це ну прям нормально, якщо немає антидеприсантів.
Троє маленьких дітей одночасно (а 8 років це ще маленька дитина, бо уваги вона потребує не менше ніж раніше) це настільки важко, і фізично, і емоційно, що для мене це як самогубство, чесно.
Воно і без війни було б дуже складно, а війна додає хронічного стрессу.
Але. Дітки дуже швидко ростуть. І у всього є рік потому.
Ви ж будували свою сім'ю, оприраючись на велику мрію. То не здавайтеся.
Вам потрібно більше спати . Не знаю як це зробити, але саме сон відновлює нервову систему.
І я б дивилася в бік антидеприсантів, якщо зовсім сил немає.
Обіймаю вас. Бережіть себе❤️
Дуже вам дякую за таку підтримку! Все так і є. АД немає в моєму житті, думаю шо хоча б з банальних витамінів треба почати, бо зовсім я розклеїлась. І як то кажуть на всіх сил вистачає, а на себе вже ні… Знаю шо це не вірні пріорітети 😔
Звісно час летить 🙏 Ще раз дякую за ваші слова 🙏
Обіймаю вас.
Третя моя дитинка прийшла на мій найслабший емоційний фізичний та духовний стан.
Мені здається я в свої 33 в найгіршій порі в усіх сенсах.
Чоловік вже майже місяць у відрядженні, він служить з 22 року і ось я вперше залишилась сама з дітьми і все посипалося. Все ламається, обстріли, тривоги, відсутність світла, мені дуже важко і я теж не справляюсь 😖
Вірю коли діти підростуть ми будемо справлятись трошки більше 🫂і якось відновимось 😒😅
Дякую за підтримку! І я вас обіймаю!! Як же це важко триматись одній з дітьми 🙏 Скорішого повернення чоловіка вам! Так я теж вірю шо коли під ростуть діти і ми оговтаємось 🙏
Як я вас розумію 🫂🫂🫂
Наче мене описали, один в один! Тільки вас ще більше, а я зрозуміла що не зможу, не витяну. Легше стало тільки коли вони всі в садках і школах. Але вечорів і вихідних теж з головою вистачає. А прибирання і готовка - це взагалі якась нескінченність 🤪, яку тепер крім всього іншого ще й під графіки треба підлаштовувати...
З іншого боку радію що живі, здорові, що маю таку чудову родину, про яку теж мріяла.
Нарешті наважилась піти в терапію, може це мені допоможе)
І ви всіма можливими способами підтримуйте себе і піклуйтесь про себе, бо ніхто цього за вас на жаль не зробить. А їм всім потрібна здорова і трошки менше задовбана мама 🥹