По-перше.
Як я заїбалась хворіть, з цим садком. Я ніколи в житті стільки не хворіла, як зараз. Я реально з однієї хвороби в іншу. І ці соплі🤬, як мені шкода дітей, я хоч сама собі допомогти можу.
По-друге.
Я обожнюю свою дитину, але від її істерик біля мене у мене вже зносить кришу. Я прекрасно розумію, що вона хоче всіма емоціями поділитись зі мною, але йобжетвою мать, я сьогодні проридала весь ранок сама😭🙂↔️
У нас режим налаштований ідеально і з усіма вона себе зовсім по-іншому веде, немає взагалі істерик.
А я просто вже з розуму від них схожу. Стараюсь максимально якісно приділять увагу, я дійсно обожнюю бути з нею, але сьогодні вже на стільки сильно виморилась від цього, що сіла ридать разом з нею😢
Тримайтесь ❤️❤️❤️ дітки - це важко. Розумію щодо хвороб. Ми влітку хворіли спочатку сухим кашлем місяць. А потім вологим півтора. У чоловіка взагалі бронхіт був. Ми так теж не хворіли до садка дитини )) а істерики то окремий вид мистецтва. Це дуже важко. Єдине що я знаю шо підтримання режима часто допомагає. Ну в нашому випадку. Але іноді і нічого не допомагає.