Всі люди різні і ви маєте це прийняти. Хтось виїхав за кордон, чоловіки лишились в Україні, живуть на відстані і все влаштовує. Хтось залишаєтьсятв Україні, навіть в небезпечних регіонах, бо не можуть без чоловіка. Думаєте, ваша кума не розуміє небезпеки? Розуміє. Але, як ви кажете, зараз такий час, що можна не встигнути. Можна не встигнути побути поруч з чоловіком.
Якщо ви хочете залишитись подругами, просто підтримуйте її і все. А не нав'язуйте свою думку. Скоріш за все їй теж нелегко далось це рішення

Моя думка : вас не мають стосуватись їх справи і їх рішення. Вони окрема сімʼя і до вас ніякого відношення не мають, наскільки б близькими ви не були.
Не треба намагатись нічого зрозуміти. Вас це не стосується!

Не лезьте в чужую жизнь,не важно как другие бы отреагировали на такую ситуацию ,это взрослые люди и они приняли решение .Иначе вскоре Вы лишитесь общения с кумой вовсе ,а она ,не смотря на любые уговоры и ваше мнение ,всё-равно будет оставаться с мужем столько ,сколько решит сама

Мені здається, що ви занадто переймаєтесь чужою сім'єю. Вона була для вас підтримкою і відволікала від поганих думок, зараз вона поїхала і ви намагаєтесь знайти привід, щоб вона повернулась, але ви повинні розуміти, що чоловік, це її сім'я і вона завжди буде обирати його. Війна може тривати ще довго, а життя проходить і постійно жити без чоловіка дуже важко, а от без куми прожити можна.

Якщо вона прийняла таке рішення, то розуміла що там небезпечно і бувають прильоти і наслідки, і кусок стіни в цьому випадку явно не злякає її. Це її життя, її ризики, її психіка, її відносини ж чоловіком і я прекрасно її розумію, тому якщо дітей в неї немає, це нормальна позиція бути поряд зі своїм чоловіком і я не бачу причин засуджувати її за це або її чоловіка. А от ваше турбота і постійні обговорення її життя, це вже якось виглядає абсолютно не нормально, наче у вас власного життя немає і взагалі у вас засудливе і викривлене ставлення до шлюбу і чоловіків загалом

Таке враження, що ви ревнуєте подругу до чоловіка. Ніхто вас не питав і не буде питати чи ви переживаєте. Ваші хвилювання це тільки ваші проблеми. До почуттів вашої подруги вам одинаково? Те, що вона переживає за чоловіка це ок? Лиш би берегти ваш душевний споків.
І ще склалося ще одне враження, що ви тішитеся, що по сусідству прилітає. Потираєте ручки з думкою "а я казала".
У сні лекше померти ніж сидіти в укритті і чути звук пікерування на тебе ракети.
Відпустіть ситуацію і дайте подрузі жити своїм життям і робити свої власні помилки.

Скажу так, когда в Херсоне начало прилетать, причем не рядом, почти в другом конце города, я собралась и уехала. При этом моя тетя сейчас живет в Херсоне, прилеты прям возле нее постоянно, но выезжать не собирается. У каждого своя психика и уровень тревожности

Вона поїхала туди, розуміючи що таке буде - ризики, прильоти. Скільки там того Крама

І все ж згодом дорослих людей, які вже через сварку навіть відстояли свою думку і зробили задумане - інше це не ваше діло

Я б туда изначально не ехала 👌🏻 а если бы и ехала-максимально далеко от фронта,тк мне хватило того,когда меня держали под обстрелами,и выехать не могла в силу возраста. Как только смогла-бежала без оглядки и за 8лет была "дома" суммарно 4дня,и то,последний раз 6лет назад.

А так..если человеку ок-ну это его проблемы. У каждого свои тараканы. Ему потом жить со всеми последствиями его же выбора.

Мне кажется, что:

1) вы настроены против мужа своей подруги, чего стоит только слово "вояка" в его адрес

2) вам было удобно и комфортно, когда она была рядом, а теперь соответственно неудобно и некомфортно, поэтому вы хотите вернуть все как было

3) вы думаете вообще о ее чувствах и переживаниях? А не только о себе? она в разлуке с любимым человеком, мужем, не парнем даже, годы идут, неизвестно что будет завтра, конечно она готова поехать к нему, чтобы быть вместе хоть какое-то время

4) у нее нет ребенка, она сама в ответе за себя, вы ей не мама, хватит играть в эти игры "дочки-матери"

5) сделайте выводы со всего, что вам уже здесь написали, и отпустите ситуацию

P.S. прилеты сейчас по всем городам, все сразу кидаются оттуда выезжать?

Почну з того, що я б туди і не їхала.

Всі люди різні, у всіх різні погляди, різний порог страху. Для когось взагалі померти разом на війні - це романтика. Але мені невтямки, яке нам і вам до того діло?) Відпустіть ситуацію і спіть спокійно.

Яка різниця, що зробили б ми? Це дві дорослі людини. Вони приймають рішення відповідно до своєї відповідальності про своє життя. Ви можете бути не згодні з їхнім рішенням, але це їхні їхні емоції, переживання, досвід, смуток, страх. Це їхнє життя. Ви готові взяти відповідальність за їхнє життя після переїзду? Ну, хіба на перший місяць-два…
Моя тітка від самого початку на Західній, але й досі пару разів на рік їздить до Краматорську подбати про свій город )))