Дівчата,хочу з вами поділитися душевним.

Я отримала статус одинокої мами через місяць після народження доньки. Хоча вагітність була не запланована,але залишити було рішення і мене і батька дитини. Але батько вирішив ,що йому ми не потрібні і пішов до іншої без причини. І ось я залишилася одна з дитиною, мама моя без вихідних працює,щоб нас забезпечувати поки в декреті, батько дитини не допомагає ніяк, навіть коли я дуже прошу, він все рівно ні чого не кидає,хоча в нас затримки в розвитку як розумові так і фізичні, багато,що треба,він знає за все це,але постійно говорить грошей немає,та на мої прохання відповідає мовчанням.Розрив я пережила,але слід залишився. Були деякі спроби відносин,але нічого не виходить, зараз без відносин. Все на мені,бит,дитина, проблеми з дитиною, відсутність грошей і т.д . Кожен день війни з донькою, домашні обов'язки і так по-колу . Поки кума була поруч,то якось я відволікалась та психологічно відпочивала,але вона поїхала до свого і по факту відволікатись немає на кого. І кожен день одне і те саме, часте вигорання, я себе відчуваю як запрограмованим роботом. Я не відчуваю себе живою, і постійно відчуваю себе винною, бо зриваюсь на дитині,хоча я цього не хочу,але так виходить...