Как пережить 24 февраля: истории мам, которые не сломались

24 лютого – це рана, яка не загоюється. Це день, коли світ зник за звуками вибухів, коли розбивалися життя, ламалися долі, коли страх став реальністю. Цей біль – у кожному погляді, у кожному непроспаному світанку, у кожному дзвінку, на який більше ніколи не відповість рідна людина.
Ця дата – не просто число в календарі. Вона болить у серці кожного, хто втратив дім, хто втратив близьких, хто змушений був тікати, залишаючи все. Це біль матері, яка більше не обійме сина. Це сльози дитини, яка виросла за одну ніч. Це тиша там, де колись лунав сміх.
Але попри весь цей біль, Україна живе. Серця б’ються, руки працюють, люди допомагають один одному. Бо навіть крізь темряву проростає світло – світло надії, боротьби й віри в те, що попереду буде новий світанок.