Дуже нестандартне питання.
Хто стикався з ситуацією наявності маленької дитини в одній квартирі з якою живуть психічно хворі люди (тобто можуть почати кричати/битися, якщо щось не так тощо).
Як розвивалася дитина? Чи потрібно було додатково показувати неврологу/дитячому психіатру?
Я про те, що діти ж копіюють дорослих поруч. А тут, виходить, копіювання поведінки, яка може створити враження наявності захворювання у самої дитини.
Можливо, у когось зараз така ситуація. Мова про дитину 2 років (не мою). Що порадили б мамі?
З.І. Відправити дорослого у лікарню неможливо, бо недостатньо серйозний стан.
Це стрес для дитини ще й складно у два роки щось пояснити. Що людина хвора, ця поведінка не є нормальною. Я так розумію, що змінити місце проживання не можливо, але мамі потрібно забезпечити дитині безпеку і відчуття безпеки.
У мене зʼявилося неочікуване питання. А у Вас є такий приклад? Спробую розширити.
Просто там дитина дійсно дуже активна і абсолютно не складає враження, що боїться, чи якось забита. Там вогонь, а не дитина. І вона ж від народження в родині, тобто якщо мою зараз поселити в таку родину, то буде стрес. А тут дитина не знала іншого життя.
Але от Ви задали питання, і я собі задала питання: то може, дитина так проявляє свій стрес?.. тому, не знаю, можливо, формулювання мого питання має бути трохи іншим. Сподіваюся, свою думку змогла донести.
А як працювали над поведінкою? Тут закордоном у соц.працівника виникло питання (( у хлопця виражена гіперактивність (ніколи не бачила таких), а враховуючи хворих людей вдома (двох 🙁), мама почала переживати за надмірну увагу працівників🙁🙁🙁 от думаємо, що і як.
Діти потім в школі теж норм себе вели? Ну, тобто чи є потреба зараз звернутися на всяк випадок до нейропедіатра?
Буде слабка психіка, в такий атмосфері жити не ок.