Допис МАЙЖЕ на допис, бо, на жаль, усі пішли в свою травму, а не в майбутнє своїх дітей.
Обговорюю, отже, я зі своїм російськомовним чоловіком ситуацію з валентинками. Кажу, дівчата відмовили, бо російською мовою. Поговорили. І у нас обох одне й те саме питання: а як дівчина, а в майбутньому жінка має відмовляти? На неї ж одразу відро гімна виллється.
І у моєї мами, і у моєї свекрухи, і у мене були проблеми з відмовами. Нам завжди було незручно, щоб же ж не образити, щоб не те не сказати. І протягом життя це створювало купу незручних і неприємних моментів.

Давайте, мами дівчат, пишіть. Як Ви вчите своїх дівчат відмовляти.

В тому дописі україномовних назвали бидлом за право не хотіти спілкуватися з російськомовними.
Мені колись приписували репутацію «легкодоступної» за те, що усі на курсі боялися мене навіть на побачення запросити - ну так хлопці захищали «свою честь»
Жінкам регулярно відмовляють, бо «жирна/недоглянута/втомлена/погано готуєш/без наклеєних нігтів і без макіяжу/тощо тощо»
Моїй старшій вже відмовляли, і я методично пояснювала, що у кожного свій смак, у кожного своя зона комфорту тощо. «Якщо ти заходиш в чужу зону комфорту, але порушуєш її, то можеш отримати негатив. Якщо я порушу твою зону комфорту, що ти зробиш? Правильно! Крикнеш на мене! Що робить твоя сестра, коли ти торкаєшся її голови - кричить на тебе! Тільки наступного разу ти можеш зробити це ось так і ось так.»

Тепер розказуйте, як відмовляєте Ви. Як Ви вчите своїх дітей відмовляти і отримувати відмови.

Важливе З.І. Не повертайтеся до питання мови. Мова про інше. У ВСІХ свій тарган щодо причин відмовити тій чи іншій людині. І ступінь відмови інша. У когось дах зриває на лайку, у інших - на цигарки при дітях. Мова не про мову!
Про мову пишіть під тим дописом.