Сегодня сдади нервы 😭, накричала на сына и на кошку, на самых беззащитных 😭. Сын болеет, кишечка, ему и так плохо, он плачет 2/3 суток, кошка написяла мне на стопку рабочих, парадно- выходных костюмов ( без понятия как она открыла шкаф). На работе пздц, а я еще и на свой счет ушла. Все домашние слегли с кишечкой, одна дома с малым, он не успокаивается никак, ни отвлечь ни вкусностями, все что раньше работало - не работает. Мама и нееееееть на повторе по 100500 раз, сесть мне нельзя, играть с ним незьзя, набрать ему води нельзя, что не делаю нет, нельзя и ногой еще топает. ДУРЕЮ. Где этот *бучий "мамский ресурс"? Я и так на успокоительнах. Лесом они шли никуда не пришли. Что делать? Я на грани. Как вы все подобное выносите? Я в ахере.
Вам потрібно розвантажувати свій день.
1) прибрати думки про тих, хто захворів і не може допомогти. От кожного разу, як у Вас в голові зʼявляється думка, що хтось там захворів і Ви самі з малим - це одразу мінус енергія. Одразу. Виникає шкода себе, образа на інших, думки про важко, несправедливо тощо тощо. Часто ми усвідомлюємо тільки частину, але якщо Ви спробуєте поспостерігати за собою і думками, то відчуєте цей мінус.
Друге, на жаль, працювати з малечею вкрай важко. У мене дуже велика різниця в днях, коли мені треба багато працювати, трохи працювати і коли я знаю, що повністю вільна. От наче є вільна година, але у всіх цих трьох станах я чомусь різна по результату цієї години. Коли маю багато роботи, то всю годину думаю, чи встигну чи ні, а що краще, а чому вередує, а чому не засинає, а чому… а от коли знаю, що нікуди не поспішаю, й сама себе краще почуваюся. Якось аж легше дихається. Тому я не знаю, яка у Вас робота, але якщо є можливість, знайдіть можливість взяти бодай 1 день відпустки в цей більш насичений час. Я не планувала, а сьогодні зранку подивилася на графік роботи і раптом пазл склався - можу сьогодні попрацювати на годину більше, тоді завтра можу взяти вихідний! Написала колезі. Завтра зможу трішки розвантажити мізки.
З деякими дітками дійсно складніше, ніж з іншими 😢 і деяким мамам з дітками складніше, ніж іншим мамам. Бо ми всі різні. Тому треба шукати свій шлях. Свої рішення.
А щодо кішки та й інших таких задач по життю: 1) це ж реально не проблема. Задача: треба попрати речі. Нічого. Одне прання. Світ не перевернувся через це. 2) є класний підхід. Щоб спокійніше ставитися до проблем, треба перескакувати етап «ах*вання». От щось сталося, це викликало в нас цю сильну емоцію, ми віддаємо їй ДУЖЕ БАГАТО енергії, а тому й часу. Але ж ця реакція все одно буде! У всіх був би шок на таке. Кішку, мабуть, варто посварити. «Варто» під питанням, бо можливо, вона захворіла або озвучити свою проблему Вам таким чином хотіла - не знаю її. На сина кричати - мами реагулярно так роблять. Я намагаюся поступати превентивно. Кажу, що я сьогодні дуже втомлена, я налякана, що ти так себе погано почуваєшся, мені неприємні відчуття, що я нічим не можу зарадити тощо тощо. Коли сам собі починаєш озвучувати те, що з годом могло б перетворитися на агресію, то зазвичай цього не стається )) а дитина краще розуміє, що і як.
Важко витримувати крики дитини. У мене старша буває ДУЖЕ емоційна після школи. З криками і плачем по 30-60 хвилин. І ось цей час залишатися спокійній самій ДУЖЕ важко. В голову лізуть думки, як мені складно, ну чому ж у мене така дитина, а потім я нагадую собі як мені пощастило, що у мене здорова дитина, яка ще просто не навчилася керувати усім тим всесвітом емоцій і почуттів… а скільки в світі є мам в більш скрутних обставинах. Вони справляються. І я справлюся. І Ви сьогодні впоралися.
І на такі складні періоди знижуйте планку щодо прибирання, готування тощо. Ви у себе одна. Вам треба себе берегти.
Повірте, хворіти з двома хворими дітьми і при цьому працювати - теж непроста задача 😂😂😂