Як підтримати родину після втрати дідуся на окупованій території?

Сьогодні помер дідусь.
Він жив з тіткою, на окупованій території. Бачились і з ним, і з нею в січні 22. В нього вже тоді були проблеми зі здоровʼям, він не дуже впізнавав вже тоді. І в мене було абсолютна чітка мисль що ми бачимось востаннє. Я тоді попрощалась, сказала що скучатиму і поцілувала

З тіткою ми завжди зустрічались тільки на сімейних святах. Ми окремо ніколи не спілкувалися. Я за цей час не дзвонила ні разу . Дідусь навіть тата не впізнавав, називав його іменем свого брата. Якого дуже давно нема. Мені це все розповідали і мене просто розривало. Я так і не знайшла в собі сили навіть набрати його. Мені було б погано після розмови. Егоїзм ? Напевно так! Але не думаю що йому якось не вистачало нашого спілкування
, Бо скоріш за все він навіть не усвідомлював що я існую.

На похорон попасти - щось на фантастичному. Люди туди добираються тижнями. Я розумію що треба щось хотяб написати, підтримати тітку. Я не знаю що 😖 ми всі далеко. Як підтримати і тата питання.. але хоч він в Україні, чисто гіпотетично зможу вже завтра бути поруч. Але… питання «нафіга» крутиться в голові. Я себе в купу зібрати не можу, не те щоб допомогти якось

Коротше це капець. Що взагалі пишуть таких випадках.. ? Все що приходить в голову здається взагалі недоречним