Как справиться с переходным возрастом у 7-летнего ребенка?
Посоветуйте какую-то хорошую литературу по психологии детской для родителей. Дочке вот вот 7 и такое чувство, что у нее уже переходный возраст. Мало того, что в этом году в школу пошла, ещё и сестра младшая появилась. Постоянно спорит, отстаивает свое мнение слезами, истериками. Я понимаю, что и ломать ее характер нельзя, но и границы дозволенного надо устанавливать. И на фоне того, что младшая мега спокойная, я непроизвольно начинаю сравнивать, раздражаться, если старшая вытворяет (а характер у нее огого, Козерог). В общем, чувствую, что нужна мне какая-то информация, подсказка профессиональная как пережить этот этап, чтобы всем было комфортно.
Комментарии
Ещё попробуйте почитать о периодизации психического развития ребенка по Выготскому и Эльконину. Семь лет - кризисный период, утрата детской непосредственности, школа, желание быстрого взросления, развитие произвольности. Все человечество развивается периодами, в которых есть скачки роста и замедление. Кризис не всегда плохо, он ведёт к овладению новыми навыками на следующей ступени роста.
У меня было предположение, что у нее какой-то переломный период, но вот как себя вести с ней не знаю. Из опыта родительского воспитания я должна ставить ее на место чтоб она знала, кто такой родитель. Но мне бы так не хотелось. Но и постоянно прогибаться, вседозволенность тоже не по мне.
За рекомендацию спасибо)
Одна попередня дискусія тут і Ваш допис повертають мене до теми «кордони дозволеного». Дуже цікава тема.
Якщо зацікавить, кого я слухаю, одразу пишіть чи розумієте англійську
Літературу не підкажу - я слухаю усе, що можна в інстаграмі (різні психологи, психотерапевти і навіть равін 😂) + періодично зі своїм психотерапевтом раджуся.
А період у неї дійсно дуже важкий. Одразу подвійний стрес + період соціальної кризи, коли діти шукають і формують своє місце в соціумі, і дають самі собі оцінку.
От про мою психотерапевт спитала, чи часом вона не почала вже конкурувати зі мною. І я така, шо?!
Коротше, там копати - не перекопати (((
Коментар щодо Ваших спостережень (от понесло Остапа, тобто мене):
перечитайте, що Ви написали: постійно сперечається, наполягає на своєму усілякими способами…
Вона і тому числі намагається почути і відчути своє місце в Вашій родині. Що її думка важить, що її слова - важливі. Що вона є, її бачать і чують.
І тут, насправді, неважливо, що ВИ думаєте про це. Вона відчуває це.
Я не знаю, чи правильно роблю, але коли у моєї починається істерика, я в якийсь момент їй говорю, щось накшталт «я чую і бачу, що тобі зараз боляче, що тобі погано.. Ні! МЕНІ ДОБРЕ!
Ні, коли людині добре, вона не кричить і не ридає. І я бачу, що тобі зараз погано. Якщо ти розкажеш, що саме ховається за твоїм криком, я зможу тобі допомогти. Ти злякалася, що…? Тобі не сподобалося, що почала втішати молодшу і ти боїшся, що я люблю більше її?»
Тощо тощо.
Це втім не заважає їй мати істерику на годину (поки що рекорд в такому віці), але бувають геніальні моменти, коли вона одразу говорить «мені не подобається, що ти зараз її обіймаєш», а не влаштовує одразу крик.
@pokerskoo я не особо к этому привязываюсь, но вижу, что характер у нее действительно сложный, очень упрямая)
@pokerskoo я с ней завожу разговоры насчёт того, не переживает ли она что мы сестре больше уделяем внимания. Она понимает, что младшей чисто физически надо больше внимания, знает, что мы ее очень любим, даже переживает, что ее обнимаем к примеру, в младшую нет, надо чтоб обеих сразу. То есть, я не вижу негатива к младшей или ревности. Но иногда мелькает ее чувство неловкости, если играем с младшей и мне иногда не хватает терпения, выдержки и сил на двоих. Для меня это тоже новый опыт и я пока не во всем могу разобраться
Непослушных детей не бывает Кейт Силвертор
Тайна опора Петрановская
Общаться с ребенком как Гиппенрейтер