Дівчата, які за кордоном. Ви плануєте повертатись після нашої перемоги в Україну? Я свого чоловіка через 2 роки повномасштабної ледь вмовила виїхати і він 1000% планує повертатися. Там його батьки, власне житло, друзі... Я теж сумую, але головою розумію, що повертатись не варто... Післявоєнний період, період відновлення буде дуже довгий і складний...
1. Нам щоб повернутись до того рівня життя який був до війни потрібно мінімум років 10.
2. Борги віддаватимуть ще нащі діти, а то й внуки.
3. Немає гарантій що це не повториться, можливо просто тимчасово заморозять.
4. В нас син. В майбутньому військовозобов'язаний. А після війни в нас військова галузь буде одна з найрозвиненіших. Так, я люблю свою країну, але моєму сину вона нічого не дала, не вважаю що він повинен віддавати свій "борг" ціною власного життя.
5. Повернеться дуже велика кількість психічно травмованих людей. Це нормально і логічно. І навряд наша країна буде вкладати кошти в їхню реабілітацію. Може бути багато ситуацій повязаних зі зброєю... Деякі психологічно травмовані люди будуть виховувати своїх дітей теж психологічно травмованими.
6. Ми молоді, в нас одне життя, в наших дітей одне дитинство і хочеться це життя прожити в спокої, і так, в житті хватає проблем і ми незнаєм що чекає нас і наших дітей в майбутньому. Так, добре там де нас немає, ми чужі і нікому не потрібні... Але й у своїй країні ми нікому не потрібні... Пахати треба і тут і там, але ж можна пахати, але жити спокійно....
Можливо, для когось я думаю не досить "патріотично", але кожен має право на свою думку і проживати своє життя як він обирає...
А от у нас з чоловіком в цьому питанні думки розбігаються, бо я налаштована старатись, обживатись ,вчити мову, а він чекає коли все закінчиться , щоб якомога скоріше повернутись додому...