Мені якось дивно чути «відмучуюсь або відстреляюсь», наче на каторгу йдуть. Так то я думала дітей народжують щоб насолодитись цими моментами і кайфувати від материнства….

Я ціленаправлено хотіла дітей з маленькою різницею. Зараз не уявляю знову себе вагітною з підгузниками і горішками. Типу відмучалась і все 🤣Знала, що буде важко, але зараз, не скажу, що все супер, але набагато легше. Вони граються вдвох, вже можуть самі слідкувати за собою, прибрати за собою і т. д. У сестри чоловіка різниця у дітей 7 років. Старша у перший клас йшла і народилась менша дитина, то мамі було важко з немовлям водити старшу до школи. Я інколи думаю про їх різницю: старшій буде 14, наприклад, а молодшій 7. У них не буде спільних інтересів, старша підліток вже, а молодша ще дитина.

В нашем случае это тяжело, но и в тоже время очень классно, потому что они банда и всегда вместе. Я думаю если бы разница в возрасте была бы больше, было бы сложнее.

Дальше веселее😂
Мы с мужем ждем когда они вырастут и свалят😂

А с детьми вообще становится легче? По мере взросления, например, уходят ночные кормления, и ты вроде начинаешь спать. А потом появляются другие проблемы и переживания, и ты опять не спишь. Решившись на ребенка, жизнь уже не будет лёгкой, но будет интересной;)

А разве вам со старшими не легче? Мне намного легче вот было бы с тремя этого возраста, чем с одним младенцем. С младенцем ты 100% времени рядом или вместе. Непонятные колики, кормежки, сны и ночи без них…
А старшие хотя бы в сад могут ходить и ночью спать.
Мне вот с меньшим стало легче когда отлучила от гв в 1.3, переселила в свою кровать, когда начали мы спать ночами, а потом когда еще в 2 года в сад на полдня начал ходить, то вообще свобода (ну кроме дней с больничными 🥲)
Сейчас старшая в школе до 14:30, средний до 14:00 в садике при школе, меньший в другом садике до 16:00.
После школы могут и играть вместе, то есть я особо им и не нужна, покормить, сделать уроки, помочь с чем-то.
Меньший еще со старшими через раз может играть, то с меньшим больше времени нужно проводить.
Вот тяжело будет, когда появится еще новорожденный и года так на 2. Там элементарно я не смогу высыпаться и мне очень напряжно, когда ребёнок постоянно со мной днем и ночью, что даже спокойно не сходить в туалет/душ.

Можливо вам потрібно щось змінити в житті, справи в задоволення для себе, спорт , робота , догляд за дітьми , приємні речі . Я маю на увазі якийсь мікс , бо у мене троє дітей але я не облаштувала своє життя навкруг них , крім биту і догляду за дітьми є інші цікаві речі в моїй буденності .
Мені комфортно і класно сьогодні , я зовсім не чекаю поки діти виростуть .

Ага) а коли ті двоє чи троє хоч трошечки підростають хочеться ще) цю машину не зупинити))))))

Легше стає)) але зараз якось морально важко через цю погоду, хочу більше гуляти з ними десь

У Франції дуже популярно мати невелику різницю, і є плюси в цьому.
Один з плюсів у мене зараз: молодша кожен день проводжає і забирає старшу зі школи, ходить на шкільні посиденьки старшої, тож знає і будівлю, і усіх вихователів, і навіть деяких дітей, з якими буде в вересні ходити до однієї групи. Я вважає це чудово. І таких родин тут доволі багато.

Я б хотіла мати третю дитину і менший часовий розрив між ними. У сестри і куми по троє дітей з різницею 4 і 5 років. Мої двоє хоча б можуть зайняти одна одну… а якщо по одній вдома - тоді у мене шансів на свій час майже нема.
Видихнути? Думаю, залежить від того, що для кого важливо.
Для мене зараз було б важливо, щоб обидві ходили до школи - у мене б зʼявилися по 4+ години на роботу кожен день, а так по ночах працюю. Потім будуть інші приколи. Он у сестри наймолодшому 19 - на ручки нещодавно просився 😂😂😂

Я в це не вірю, тому на другого ніяк і ніколи не наважуся
Але знаю що багато хто мріє про більше родину і потім щасливий. Не прям легко все, але в тому що є вони бачать щастя
Ну кому як

Тут же ми зараз в Німеччині популярна не така схема, що відмучусь, якщо вже вирішили мати діток. А один за одним бо так вигідніше і потім не втрачає ніхто кваліфікацію довгим декретами один за одним як у нас ітд

Мені якось дивно чути «відмучуюсь або відстреляюсь», наче на каторгу йдуть. Так то я думала дітей народжують щоб насолодитись цими моментами і кайфувати від материнства….

В мене сьогодні був жахливо важкий морально день, але не через дітей, а дибілів навколо( проблеми з концертом на вокалі у старшої, через це меншу забрала з садочка через 15 хвилин після крайнього часу, а сина вудучую від пустушки. Ванна, набрана в обід, охолола і спустилась, а я в неї так і не залізла😅. Через дурний концерт і вокал намотала більше 40 км по місцевості, ганяючи зі швидкістю світла, з меншим в автокріслі. Хочу шампанського, а сиджу біля ліжечка, хоча він засинав сам завжди абсолютно. Але старша сьогодні сама помила голову, менша просто має хороший настрій(що вже шикарно), а менший заснув не всплакнувши ні разу. Через 10 років буду сумувати за такими вечорами…
Допоки дописала, син заснув, а я пішла відкривати шампанське і смажити щуку😅 все буде добре! Любіть себе, все тимчасово…

Стало легше, коли віддала доньку в садок, в 1,9 до 14.00. Зараз вона вже спить всю ніч, то я неначе заново народилась. Вже може сказати, що її не влаштовує, що хоче. Така мила і смішна, моє серце радіє❤️ Хлопці вже самостійніші, старший і в побуті допомагає, і прості страви готує(салати, млинці, яєчню, гарячі бутерброди). Світло є, я знаю це точно, хоча ще півтора роки тому мені хотілось вийти у вікно.

Я б народила двох одразу) відмучалась і всьо. А тут сидиш і думаєш хочу не хочу 🌚