Сьогодні щось явно пішло не так, і я вперше відчула себе багатодітною мамою.
В мене до сьогодні був чітко розділений час на всіх дітей. Малеча спить я іду вчитися з меншим, потім зі старшим. Всім все пояснила, перевірила і всі щасливі. Сьогодні в меншої коліки, вона плаче, старшому вже 4 рази пояснила, як розв'язати задачу з математики і він всерівно її не розуміє. Менший в цей час допитує, коли ми будемо читати, "я хочу вже", "мам, давай швидше". Старший вже на межі плачу " я НЕ розумію". І це все супроводжується лементом маленької дитини. Розумію, що з часом все стане в рази важче але я цього сама хотіла.
Тому на передодні свят всім бажаю міцного здоров'я і невичерпний вагон нервових клітин.