В момент коли я завагітніла я страждала панічними атаками,була дуже тривожна.

Моменту коли Ви сядете і скажете: ой я вже хочу другу дитину, навряд буде,бо Ви знаєте що таке свобода з дитиною вже,коли пройшли недоспані ночі і єдині недоспані ночі зараз або при хворобі дитинки,або від ракет. Ви можете «вільно» дихати,реалізовувати себе в професії і тд) Ну по крайній мірі було в мене так) але чоловік дуже хотів,от прям дуже і якось в один момент так вийшло))) дізнавшись,що я завагітніла я взяла собі психолога,пішла на пілатес,арт-терапію)тай прогестерон зіграв своє)))

Зараз дивлячись на малишку я не розумію,як ми жили без неї і чому так довго я тягнула)))

Після першої дитини ми не планували.чекали поки підросте щоб повноцінно подорожувати і знову відчути свободу. Але війна і закриті кордони внесли свої корективи. І якось чоловік сказав: давай другу дитину! Я перепитала чи готовий і перестала приймати кок. Завагітніли протягом 2 місяців 🫣 спочатку був шок, потім прийняте рішення що значить так потрібно.

Потім ще похід до гінеколога, сумніви… Мені 38, чоловіку 41 і ми розуміли що якщо не зараз, то вже ніколи.

ну і ось 2 тижні тому народила)))

Краще раніше наважитись ,не тягнути ,бо чим раніше народити другу дитину тим дружніше вони будуть , та ближче по віку

Будучи подростком решила ,если и буду рожать,то только одного.Когда родила,не было помощи,24/7 с дочкой.Ну и все,больше в декрет не собираюсь.

Что тут думать, двое это весело 😄 вообще никогда не представляла себя мамой только одного ребёнка, еще и третьего хочу в будущем. На отношениях с мужем, кстати, отразилось только в лучшую сторону, потому что уже все не так страшно как в первый раз, все более понятно. Теперь мы большая семья, команда 👊

Нам було дуже тяжко з першою дитиною тому ми вирішили одразу другу бо знали що потім не наважимся. Хотіли завжди 2-3 дітей. Далі ковід ми видклали планування третьої дитини, потім війна, і ось рішилися на цей крок, але доля вирішила, що нам треба більше 😂

Народила доньку 8 днів тому, старшому сину 4 роки. Як наважилась - ніяк. Не було конкретного Терміну коли ми хочемо другу дитину, просто ось так в один момент вирішили що ми хочемо зараз. Але конкретного розуміння чи осознаності цього не було. Тобто ти ж розумієш, що тебе очікує, ти вже знаєш, що це не легко, що буде складно, що ти вже це пережив. Якщо думати головою то ви ніколи не наважитесь, це як мінімум "здоровий глузд". Тому це має бути просто щире бажання ну і звісно взаємне бажання)

Старшій 4, молодшій 1 рік. Завжди хотіла більше однієї дитини, то якось питання навіть не стояло. А от зараз в роздумах. Бо часу не так багато зоб чекати і вирішуватись на третю дитину, але і дітки ще малі, і війна, і щоб фінансово впоратись. Головою в роздумах, емоційно хочу трьох. Думаю зо пошкодую якщо не вирішусь

Жизнь одна. Что там решаться. Не нужно откладывать. Время идет.

У нас старший сынок с инвалидностью, и мы хотели второго 100%, но тоже откладывали. Теперь жалеем что раньше не созрели

После рождения старшего думала детей не хочу уже, он был беспокойный, постоянно кричал, убегал. Потом мне лет 5 снился сон, я беременна, когда встала второго мужа, рассказала сон) забеременела с первого раза как решились на беременность. В первые месяцы снился сон, рожаю и мальчик опять, узи подтвердило)

Я хотела дочечку 🤣✊✊✊✊

Ой, після 30 з новонародженим так тяжко.....ці безпокійні ночі, крики...... Але ж ви самі знаєте, що чим більше вам років, тим менше думок про другу дитину.

Друга дитина сприймається геть по іншому, осознанно, помічаю всі деталі які я пропустила або не помічала зі старшим. Завжди знала що буде 2є.. і так, щоб перший пішов в школу і на наступний рік меньший в садок, щоб не було 2 адаптації.. ну і принципово було народити 2го до +-30, бо з кожним роком здоров'я каже привіт..

Двое лучше , чем один ☺️ это мой опыт )

Так вийшло, чоловік доброволець з першого дня повномасштабної,тому кожна можлива зустріч була особливою і палкою,що і контрацепція не допомогла😂 перша реакція шок і сльози,друга ще гірша бо за тиждень він поїхав на бахмутський напрямок...але рішення було прийняте і тепер маємо двоє чудових дівчат👍❤️

Ой,я не могла наважитись через те,що з сином було важко з самого першого дня.Хоча знала,що будуть ще діти.

Наважилась в 22 році.Зрозуміла,що не готова ставити життя на паузу і що гірше аніж рос.підарів нічого нема і потрібно народжувати.Вирішила одним днем)

Зараз донці 1.5

Але тепер проблема в іншому.Чоловік переживає,що як донька піде у садок,а це весна-літо 25-го року,то я вже не захочу третю дитину😬типо я відчую смак свободи🤣🤣🤣

Хвилюється бідненький)

+спіраль поставила і хочу робити пластику(привести тіло в порядок)

То в нього око трішки сіпає😅

Якщо що,мені 34 і я відчуваю,що бути мені мамою 3-х дітей…десь доля заготовила мені ще одну дитину)

Мы з чоловіком хотіли двох дітей, він ще хотів сина 😄 Я відразу думала, що другу дитину будемо планувати як дочка стане більш самостійною, вона підросла, я завеводила розмову про другу дитину, а чоловік довго сомнівався, чи готовий він знову до такого 😆 А тут ще й ковід, війна... Наважився нарешті, в первому циклі я завагітніла. Старша вже самостійна, вже не малюк , а тут малеча, я вже все забула як це було п'ять років тому. Старша вже грається в молодшою, їм весело вдвох, мені легче 😄

В мене так,як і у вас....купа всього в голові..

Можно спитати,скільки вам років?

Після першої дитини ми не планували.чекали поки підросте щоб повноцінно подорожувати і знову відчути свободу. Але війна і закриті кордони внесли свої корективи. І якось чоловік сказав: давай другу дитину! Я перепитала чи готовий і перестала приймати кок. Завагітніли протягом 2 місяців 🫣 спочатку був шок, потім прийняте рішення що значить так потрібно.

Потім ще похід до гінеколога, сумніви… Мені 38, чоловіку 41 і ми розуміли що якщо не зараз, то вже ніколи.

ну і ось 2 тижні тому народила)))

Особисто я вважаю, що треба дуже хотіти дитину, щоб наважитися на 2. Я мріяла про другу дитину! Народила і була трохи в шоці. Памʼятаю мені було дуже важко перший рік. Ось коли народила 3- шоку не було, якось не так важко було як тоді на контрасті 1 і 2 дитини ).

До свадьбы планировали двоих. Сейчас не знаю. Может через годик другой, когда сын будет больше сам себя обслуживать. А как подумаю про то как гулять с двумя, спать их уложить и лечить одновременно, аж как то не по себе.

У меня все просили и сын и муж, я все говорила чуть чуть позже. Сама думала ой да точно не сейчас. И в один день свершилось чудо. Я забеременела . Хотя всегда ППА был 🤷‍♀️.

И вот я мама двоих деток. И что я хочу сказать, ох почему я так противилась ? Это просто прекрасно. Второй раз это совсем иначе , ты уже все знаешь и ко всему готова . Я сейчас очень наслаждаюсь и утопаю в любви. Это просто наше чудо. Мы все счастливы 😻

Мы планировали второго ребенка, еще когда сын родился, что будет ему лет 6-7 тогда и начнем)) так как и сын старше будет не так сложно будет с двумя) так и вышло , запланировали и сделали)

Мне очень захотелось повторить все «прелести» младенчества первого ребенка ,когда он пахнет молоком и жизнь останавливается в этот момент )так и случилось ,как только сильно захотела )

Сейчас даже думать о таком не хочу😂

Могу сказать одно,время идет,и я очень жалею что между первой и вторым никого не родила.Время не вернешь(а могло быть еще одно продолжение нас..Какие они разные ,классные,теперь я жалею что время быстро идет а я хочу еще и еще…тем более дети рождаются с такими характерами как я загадываю)Рожайте и вы вряд ли пожалеете.Покрайней мере лучше сделать и жалеть чем не сделать и тоже жалеть…

Ну за другого ми сильно не роздумували і завжди знали, що підемо. Я хотіла почати планувати, коли старшій 3 роки буде але під час ковіду в мене була дуже висока тривожність і окр, тому я вирішила спочатку розібратись з цими проблемами і молодшу ми народили коли старшій 5 було. А вот за третьего думали рік, взважувпли всі за і проти. Ізначально в мене був план народити в 31 другу, потім в садок її попрацювати пару років і почати планувати третьего. І якщо до 36 не завагітнюю, то тоді буде в нас дві дитини. Але так як садок не працює і я всеодно сиджу з молодшою в іншому місті, без бабусь, вирішили вже йти за третім🙂

Чоловік планував , я ні 😂 коли дізналась було лячно таке відчуття що вагітна у 16😂сумніви були є і будуть,с другою дитиною рік пройшов швидко і легко ніж з першою тому я цьому дуже вдячна 😁

Мне кажется чем старше ребенок тем меньше хочется опять влазить в эти памперсы

Ми завжди с чоловіком знали що в нас буде двоє діток. Але спочатку донечка була маленька, потім ковід, потім війна, невизначеність, переїзди. Повернулись додому в Харків і за місяць до 35 річчя я зрозуміла що відкладати вже немає куди. Так і наважились)

Обіймаю, я з вами)

Наче хочеться , але тааак впадлу 🤣

Оце все знову переживати, і вагітність, і пологи, і перші роки, бррр😂

Але десь в глибині душі розумію, що треба вже, бо потім ще більш ліньки буде

А якщо другу не народжувати, то точно буду жаліти

Короче от таке😂

Мне было принципиально до 30 лет . И так чтобы совпало что когда дочка пойдет в школу , младший ходил в сад 😄

Я не решилась( мне 40 скоро, мужу 48, ну как бы дочь есть 5 лет, муж хочет второго ребенка, а я не очень, родить то я могу, но ночи без сна, плюс дочь сильно активная и выматывает меня жестоко(

У меня выбора небыло) второй брак, а у него нет детей)

Морозилась 7 лет, а потом уже некуда было😂

Вот за 7 лет себя морально и подготовила. В какой-то момент я просто спрыгнула с таблеток и такая «ну давай, а там как получится». Но получилось прям сразу🤷🏼‍♀️

Как-то говорили, что хотели бы второго ребенка, но дальше разговоров дело не заходило где-то пол года так как это был период ковида. Потом поняли, что ковид никуда не денется и решили попробовать перейти от разговоров к действиям. Так как муж постоянно был в командировках то думали, что попытки будут долго, попасть в благоприятный период было сложно. Но достаточно было одного раза для этого. О беременности я узнала за неделю до задержки, мы были в отпуске и после завтрака я легла, сын лег около меня и положил голову мне на живот и сказал, что у меня в животе ляля 🤷‍♀️ сделала тест и он оказался прав. Между детьми без 3х недель 5 лет разницы

Мы с мужем не планировали так как сын был маленький думали что когда сыну будет хотя бы около 7-8 лет можно подумать об 2-м но пошло что-то не так у нас всегда прерванный акт муж постоянно заранее достает и потом только на меня но что-то пошло не так мы с мужем до сих пор не в клетках как она так получилась может видимо не почувствовал что она чуть-чуть туда попало а потом всё остальное на меня в итоге задержка около 7 дней я решила провериться купила два теста и мне они показали две полоски сначала думала про вакуумный аборт ну к вечеру я разревелась и сказала будет что будет от аборта я отказываюсь я лучше рожу потом родилась дочка и я счастлива

В момент коли я завагітніла я страждала панічними атаками,була дуже тривожна.

Моменту коли Ви сядете і скажете: ой я вже хочу другу дитину, навряд буде,бо Ви знаєте що таке свобода з дитиною вже,коли пройшли недоспані ночі і єдині недоспані ночі зараз або при хворобі дитинки,або від ракет. Ви можете «вільно» дихати,реалізовувати себе в професії і тд) Ну по крайній мірі було в мене так) але чоловік дуже хотів,от прям дуже і якось в один момент так вийшло))) дізнавшись,що я завагітніла я взяла собі психолога,пішла на пілатес,арт-терапію)тай прогестерон зіграв своє)))

Зараз дивлячись на малишку я не розумію,як ми жили без неї і чому так довго я тягнула)))

Відкладали, відкладали…

А потім одного дня прийшло розуміння, що кращого часу не буде ніколи. Постійно щось відбувається..

А репродуктивний вік не такий і довгий як здається(