Мій досвід водіння: від початку війни до подорожей Європою - як змінилося все?
«Трошки про відстань»
Перед війною я отримала посвідчення водія, і не могла з лівого берега доїхати до правого)
Коли почалась повномасштабне вторгнення, якимось дивом , слідом за іншою машиною, доїхала до Закарпаття. Потім доїхала до Голландії ( по дорозі навчилась)
Повернулась в Закарпаття.
Зʼїздила до мами в Швейцарію, і назад
Перевезла сімʼю в Швейцарію.
Через рік вбила 2 штуки км за 2 дні💪🏻 до Португалії
Перший день 800, другий - 1200😃
Висновок: далеко не завжди дорога залежить від водія, від самої машини-50% точно є))
Але досвід і кількість страху теж впливає)
На форді фокусі 120- вже тряслись не тільки руки)
Після зміни машини - 140 відчувалось як 110, то ж можна було місцями давати до 160)
Зараз я наче в Києві, але відчуваю себе трохи безпечніше
Точно легше ніж в Швейцарії ( морально)
PS: але ж в Києві я так і не навчилась їздити 😅
На мене спочатку дуже впливав розмір машини , не могла зрозуміти габарити авто . Ми купили мені меншу ,але я все одно могла їздити тільки з чоловіком . А потім чоловік відмовим маму везти на лівий берег, коли не працювало метро при ковіді і прийшлось сісти і поїхати . Так і навчилась )
Я після форд фокуса пересіла на акуру, щоправда на форді їздила по Києву та області, на вкупі в Канаді. То так, різниця відчутна, але як на мене то переважно через якість доріг в Києві, але я сумую за нашим фордом правді він пішов в знайомі руки, але машина була класна
@gorod3793, нічого, з часом звикнете) я думала, що універсал мій максимум бо типу чим більша тим важче, але я розумію що на практиці зможу і пікап водити