Что не так?
Це тільки в нас так? Криза 5 років, або ми щось не так робимо?
Щось не по його одразу злиться, кричить, тупотить ногами. Сварити не можна, не зрозуміти не можна, не дозволяти не можна. Вже пробую по різному, шукаю підхід, розповідаю що треба словами казати що не так, що його турбує.
Відчуваю себе поганою мамою.
Я ж не одна така?
Комментарии
У нас теж ))) але радує, що коли я пропонує те саме висловити ось так і так, вона повторює за мною, навіть часто з тією самою інтонацією.
Мені в цьому плані допомагає фраза: діти народжуються з емоціями, а не інструментами що з ними робити.
Вони вчаться розуміти емоції і сердяться, коли не розуміють чи не можуть виразити
Лише допомагати поясненнями і прикладами, книжки про емоції є прикольні
Така ж ситуація, мені здається криза 3 років в нас була в зрівнянні з цим періодом набагато легша, зараз просто з самого ранку може початись істерика починаючи з одягу, закінчуючи сніданком і зачіскою😬
Ой теж саме, збори в садочок з істериками, протестами, так хочу, так не хочу. Хоча я дуже лояльно його збираю завжди, але він тільки прокинувся йому вже все не так🤪🫣
тоже бывает ) и истерики бывают затяжные без причины
Те ж саме було в такому віці🧐..допоміг лише час
@dariya_b, 😄 мені вже трохи легше )
Малий трохи менший , але теж так само емоції бурлять .
Я якось простіше до цього відношусь . Ну істерить , не чіпаю або спокійно щось кажу .Буває як кудись поспішаю а на носі істерика ну що ж , взяла в охапку і потягла в машину по дорозі заспокоється .
Буває прикрикну щоб схаменувся бо кінця краю істериці не видно .
Якщо є чоловік то якщо потрібно швидше заспокоїти граємо в доброго і поганого поліцейського . Якщо істерика трапилась через мої якісь дії то чоловік швидше знаходить контакт і навпаки