Адаптация в саду
Дівчата, дитину як підмінили: скандали на рівному місці, дивні бажання, маніпуляції - все як при кризі трьох по класиці. Але мене турбує той факт, що це співпало із початком відвідування садочку. Із садочком стараємось м'яко адаптувати наскільки це можливо - забираємо інколи раніше, робимо вихідний і тд. Але через надмірну прив'язаність до мами донька не дуже хоче туди ходити ((( Ми домовляємося, що ось сьогодні не підемо, а підемо завтра, вона погоджується, але завтра вранці починається ниття, що до садочку йти не хочу (((
У самому садочку в неї все добре, але тільки ми виходимо за двері , її пружину розтискає і починає напевно виходити вся напруга із скандалами криками і так далі.
Не знаю, що хочу почути... Можливо відповідь на питання, чи правильно я все роблю.... Не можу ж я її взагалі не водити до садочку, бо планую все ж таки виходити на роботу.
Комментарии
У нас то же самое, хотя нашей почти 5.5. Она раньше не ходила в садик, сейчас адаптация.
Это не связано с кризисом возраста. Это связано с тем, что она остаётся одна, без вас, и вынуждена весь день сама контейнировать свои эмоции. И ей это трудно очень. А потом приходите вы - и фухх, она полностью расслабляется и выбрасывает на вас все, что сдерживала. От этого слезы, психи, крики и тп.
А утром нытье потому что вы сами сказали - слишком сильная привязанность к вам. И она не хочет от вас уходить. И это тоже нормально. Мы из-за этого и не были в саду. Правда, наша могла быть с бабушкой, она её тоже очень любит. Вот мы и не настаивали раньше на садике, особенно с этими тревогами и убежтщами. Мы работали и платили бабушке как няне, и всем было хорошо.
По первому пункту - она адаптируется. Наша вот уже намного лучше себя после сада чувствует и ведёт, уже в хорошем настроении забираю.
По второму пункту - это только время покажет. Насколько сильна ещё привязанность к вам или сможет отпустить.
Таааак, я розумію, що зі мною вона розслабляється. Проте мене турбує, чому вона така напружена там, можливо щось не ок. Ось останні кілька днів (четвер, п'ятниця, сьогодні) прямо відкат. Вранці не хоче йти, хоча після садочка вийшла сьогодні в гарному настрої
@svetlana7772 может и не ок. Если она не рассказывает вам ещё, то никак не узнаете.
Но, скорее всего, просто не хочет с вами расставаться и идти в незнакомое место. И я бы тоже не хотела 5а месте ребёнка, если чесно.
@de_liya розповідає не дуже багато, попри те, що добре говорить. Але каже, що вихователі їй подобаються, просто за мамою сумує
І він, і період
Хаотичність не дуже гарна ідея. Піддаватися теж. Тобто робити (за вашої ініціативи, а не тому що ниттям дотисла вас дитина!) вихідний - цілком ок, але це ви диктуєте, бо ви дорослий в парі "батьки-дитина"
Ви може своїми сумнівами якраз шкодите дитині. В першу чергу це рішення батьків - готові ВОНИ (чи вона!) до садку. Бо якщо ви перелякані і очі як великі блюдка при розмові про садок, якщо ще хтось нагнітає з оточення, т якщо ви при дитині про садок хиб окрім захоплення і радощів проявляєте - то вона бере це від вас, від дорослих. Напряму або через відчуття ваших сумнівів чи страху. Вона може не розуміти чому ви боїтеся чи маєте сумніви, але відчувати це від вас і тому мати тривогу "мама чомусь цього місця боїться, треба не піти туди будь-якою ціною"
Це ще не маніпуляції звісно
Це перевірка кордонів
Тримайтеся
І наберіться впевненості десь, що ви робите все правильно, що так треба
Але якщо не треба - то краще не мучити дитину і себе і піти за рік, якщо ви можете це собі дозволити. Але тоді буде ще важче
Дякую за слушні поради 🙏
Ми звісно "продаємо" садок як якнайкраще місце, але ваші слова про мою невпевненість мають місце... Буду з цим боротися і над цим працювати. Бо мені шкода дитину, звісно, от звідси і сумніви.... Проте інакшого варіанту немає. Я бачу, що менші дітки (у нас яслі), які не говорять ще навіть, легше адаптуються
@svetlana7772 я сама така була в якийсь момент. Тобто я знала точно, що дитині треба в садку бо мене замало, а комунікація їй потрібна дуже. Але я санок гризла чи не рано, чи не різко, чи не страждає вона там ітд
Тільки хотіла такий самий пост написати. Бо в нас повністю аналогічна ситуація.
Ох, обіймаю вас 🫂 чесно кажучи, мені невимовно шкода діточок
Це і криза трьох, і адаптація, тому "ненормальна" поведінка це нормально)))
Якщо дитина наполеглива, вона кожен день буде вам будь що обіцяти, але все одно не буде хотіти йти в садок, ми це проходили зі старшим. Якщо ви готові то водити, то ні, це одна справа. Якщо ж налаштовані регулярно водити, то треба водити не дивлячись ні на що. Звикне, зрозуміє що тепере буде так і ніяк інакше, і буде значно легше.
Вдома приділяйте достатньо уваги, любові, давайте можливість для виходу емоцій і все буде добре)
Фух, дякую) ми хочемо ходити до садочка регулярно звісно
Звісно, до садочку можете не водити.
Мені особисто не подобається формат «сьогодні веду, завтра не веду». Відчуття днів зʼявляється після 5 років, тому це тільки розхитує емоційно дитину. Але як варіант пропоную Вам не водити її по середах. Це добре з точки зору імунітету, психоемоційного навантаження і легше відслідкувати: візьміть календар і там намалюйте/приклейте себе/домівку на середу і вихідні.
Виплеск емоцій після садочку -абсолютно нормальна тема. Важка для батьків, але нормальна (( деякі пропонують 30-60 хвилин ще погуляти на майданчику перед тим як повертатися додому.
Нити, що не хоче до садочку може ще 2-3, а потім може нити, що не хоче йти до школи ))
У нас якраз такий формат - по середам вихідний. Але ідея з календарем ваша чудова просто, дякую, візьму на озброєння. Мені теж не подобається хаотичне водіння до садочку, тому для себе встановили певні правила і стараємось їх дотримуватись.
Сьогодні не підемо - це ми вчора розповідали їй)) що вихідний, садочок не працює)
М'яка адаптація це коли ви ходите перший тиждень з дитиною, а потім починаєте не надовго лишати саму і з часом збільшуєте час до повного дня, ще за тиждень-два, все інше це звичайна адаптація