Адаптация в саду

М'яка адаптація це коли ви ходите перший тиждень з дитиною, а потім починаєте не надовго лишати саму і з часом збільшуєте час до повного дня, ще за тиждень-два, все інше це звичайна адаптація

У нас то же самое, хотя нашей почти 5.5. Она раньше не ходила в садик, сейчас адаптация.
Это не связано с кризисом возраста. Это связано с тем, что она остаётся одна, без вас, и вынуждена весь день сама контейнировать свои эмоции. И ей это трудно очень. А потом приходите вы - и фухх, она полностью расслабляется и выбрасывает на вас все, что сдерживала. От этого слезы, психи, крики и тп.

А утром нытье потому что вы сами сказали - слишком сильная привязанность к вам. И она не хочет от вас уходить. И это тоже нормально. Мы из-за этого и не были в саду. Правда, наша могла быть с бабушкой, она её тоже очень любит. Вот мы и не настаивали раньше на садике, особенно с этими тревогами и убежтщами. Мы работали и платили бабушке как няне, и всем было хорошо.

По первому пункту - она адаптируется. Наша вот уже намного лучше себя после сада чувствует и ведёт, уже в хорошем настроении забираю.

По второму пункту - это только время покажет. Насколько сильна ещё привязанность к вам или сможет отпустить.

І він, і період
Хаотичність не дуже гарна ідея. Піддаватися теж. Тобто робити (за вашої ініціативи, а не тому що ниттям дотисла вас дитина!) вихідний - цілком ок, але це ви диктуєте, бо ви дорослий в парі "батьки-дитина"
Ви може своїми сумнівами якраз шкодите дитині. В першу чергу це рішення батьків - готові ВОНИ (чи вона!) до садку. Бо якщо ви перелякані і очі як великі блюдка при розмові про садок, якщо ще хтось нагнітає з оточення, т якщо ви при дитині про садок хиб окрім захоплення і радощів проявляєте - то вона бере це від вас, від дорослих. Напряму або через відчуття ваших сумнівів чи страху. Вона може не розуміти чому ви боїтеся чи маєте сумніви, але відчувати це від вас і тому мати тривогу "мама чомусь цього місця боїться, треба не піти туди будь-якою ціною"
Це ще не маніпуляції звісно
Це перевірка кордонів
Тримайтеся
І наберіться впевненості десь, що ви робите все правильно, що так треба
Але якщо не треба - то краще не мучити дитину і себе і піти за рік, якщо ви можете це собі дозволити. Але тоді буде ще важче

Тільки хотіла такий самий пост написати. Бо в нас повністю аналогічна ситуація.

Це і криза трьох, і адаптація, тому "ненормальна" поведінка це нормально)))
Якщо дитина наполеглива, вона кожен день буде вам будь що обіцяти, але все одно не буде хотіти йти в садок, ми це проходили зі старшим. Якщо ви готові то водити, то ні, це одна справа. Якщо ж налаштовані регулярно водити, то треба водити не дивлячись ні на що. Звикне, зрозуміє що тепере буде так і ніяк інакше, і буде значно легше.
Вдома приділяйте достатньо уваги, любові, давайте можливість для виходу емоцій і все буде добре)

Звісно, до садочку можете не водити.
Мені особисто не подобається формат «сьогодні веду, завтра не веду». Відчуття днів зʼявляється після 5 років, тому це тільки розхитує емоційно дитину. Але як варіант пропоную Вам не водити її по середах. Це добре з точки зору імунітету, психоемоційного навантаження і легше відслідкувати: візьміть календар і там намалюйте/приклейте себе/домівку на середу і вихідні.
Виплеск емоцій після садочку -абсолютно нормальна тема. Важка для батьків, але нормальна (( деякі пропонують 30-60 хвилин ще погуляти на майданчику перед тим як повертатися додому.
Нити, що не хоче до садочку може ще 2-3, а потім може нити, що не хоче йти до школи ))