Первая встреча

Частина друга. Перша зустріч❤

Було дуже хвилююче і страшно, тому я взяла з собою ножик (мало лі хто приїде).Він ледве знайшов дорогу, бо я жила в селі, яке буквально посеред поля, тому запізнився на півтори години і за цей час я вже встигла розчаруватись, що ніхто не приїде😅

Все таки під'їхала машина, за рулем був друг Жені і подруга друга, я вийшла і ще не дійшовши до нього почула слова: "Така, як я собі уявляв", видно були думки в голос❤ В руках був красивезний букет квітів, маленький ведмедик і шоколадка.

Дуже запам'ятався добрий погляд світло-зелених очей. Прям подивилась і наче як щось відбулось в цей момент. Я вже не боялась з ним гуляти посеред того ж поля😂
Ще сама підшучувала чи не боїться мене.

Треба додати, що моя мама була категорично проти цієї зустрічі і вирішила, що я маю там займатись чимось непристойним🤦Подзвонила за 2 години і сказала повертатись додому, бо треба до дитини.

Ну і ми повернулись. Обійнялись на прощання і розійшлись.Я постояла на подвір'ї, переварюючи зустріч. Мама запитала як він, я сказала, що від нього віє справжнім чоловіком, на що почула: "Ще такого нам не хватало" 😅Бог його знає, що це означає, я вже не слухала.

Доречі, ведмедик і шоколадка була для доньки. Я чомусь подумала, що не сподобалась йому, бо він наче як боявся підійти ближче і тримався відстані, але потім вияснилось, що це був страх мене відлякати❤

В той же вечір прилетіла смс: "Ти знаєш, я тільки поїхав, а вже хочу назад до тебе" і багато компліментів. Було звісно приємно, але вдома ситуація накалялась, я шукала методи, як з'їхати.

За тиждень Женя приїхав знов, на цей раз орендованим мотоциклом (без прав🙈, нікому не кажіть😂). Привіз букет квітів, фрукти, вино і ми поїхали кататись, я показала місцевість. Вже аж в кінці він мене поцілував.

Ще за тиждень ситуація повторилась, на цей раз був великий ведмідь (я не знаю як він те все віз). Все закручувалось, почалась закоханність😍

Я назбирала 10 000грн, знайшла знайому, яка теж була сама з сином і ми вирішили найняти на перший час разом квартиру, нам виходило по 2500грн в місяць, разом з комуналкою.

Оформила муніципальну няню і мала ще стипендію, бо вчилась на державному. Але було важковато. Женя пропонував допомогу, та я відмовилась, дуже була перелякана тоді, недовірлива. В Хмельницькому почалось нове життя, хоч труднощів далі було і було...