Завершение ГВ: опыт мамы двойни

Ну що, моїм булочкам 15 місяців , рік і три… і я завершую ГВ.

Цей пост - ностальгія та свого роду присвоєнння собі досвіду, яким я пишаюсь.

Я пишаюсь собою, я змогла зберегти ГВ і вигадувати одразу двох дітей. Одночасно. Двох. Несіть вже мені мою премію якусь 😂

Я пам’ятаю, як перший день після пологів, доньки в закритих боксах, а я - сама в палаті, намагаюсь зцедіти ті перші краплини молозіва у шприц, і за годину десь я змогла вицидіти лише 1 мл… і ось я раз в 2-3 години потрошку ковиляючи йду до відділу неонатології, щоб віднести цей нещасний 1 мл молозива донькам.. давали по-черзі, то одній, то іншій.

А на другий день, я ледве зробила 1,5-2 мл, так була рада всередині… а потім випадково в мене випав шприц і все вилилось… і я так гірко плакала. А потім зібралась і знов починала розцежувати себе… без дітей, без запаху макушочок, без дитячого плачу, який допомогає все це налагодити. Кожні 2-3 години, вдень і вночі. Кожен день.

І я пам’ятаю, як малишки перший раз взяли груди, їм було десь 34 тижнів. Я так зраділа!

Я пам’ятаю перший місяць, коли ми їх зважували і рахували кожні додані грами у вазі …

Я пам’ятаю, як в 2 міс купувала суміш зі сльозами на глазах та відчуттям провини, що молока не вистачає, і треба догодовувати …

Я пам’ятаю, як швидко плач переротворюється на смачне присмоктування ))

Я пам’ятаю, як Антея, коли закінчить їсти, прикусує боляче груди, відпускає і заглядає в очі з чарующею посмішкою)) і я не могла нічого з цим зробити, такий Кусь на завершення)
А Олівка була завжди ніжною та м’якою в цьому (дякувати Богу, хоч одна 😅).

Я пам’ятаю, що мені не було важко / боляче / некомофртно, бо це моє друге ГВ. Коли буди застої, я вже знала, що робити.

Ближче до року вони стали знов частіше прикладуватись вдень, бо це заспокоювало. Десь пару тижнів назад я прибрала нічні годування і вони стали спати міцніше, але почали більше просити вдень. Я відчуваю що це все вже, є інші способи заспокоїтись, тому просто зменшила кількість прикладувань, чимось відволікаючи. Ще цей процес завершується, на цьому тижні вже все.

Коли дивлюсь на весь цей шлях, мені хочеться себе обійняти та пожаліти, водночас - захоплюватися та відчувати гордість, неймовірну внутрішню силу. Так багато емоцій і такий тернистий шлях до насолоди материнством ❤️ якщо треба було б ще пройти, я б пройшла. Але нікому не побажаю таких переживань. Легкого усім материнства! 🫂

#ps_двійнята_щоденник