Почему стыдно быть беременной?

Иду с двумя детьми и пузом ловлю взгляд, «оооо за отстрочкой». Иду с тремя и с пузом и ловлю взгляд « она больная или верующая?» у моей мамы даже спрашивали не верующая ли я. Почему мне так все равно у кого что в жизни…. )))

В мене було те ж саме, йдеш з 2ма дітьми і з пузіком і ловиш погляди, заради відстрочки
Багато осуду, зараз такі тяжкі часи а ви народжуєте, війна в країні, як ти з трьома
От працювала б і копійка ще + в сім'ю була
По вулиці шла і чомусь чесно я завжди боялася сама ходити, незнаю чому от страх був
Кучу постів бачиш як люди негативно відгукуються про "я же мать"
Я погоджуюсь багато зараз забивають на виховання дітей типу в садочку в школі всього навчать " але ж блін не всі такі, є дуже багато дууже вихованих дітей, батькам їх хочеться сказати велике дякую" Я зі своїми постійно промовляю про правила поведінки в людних місцях.
Ось ситуація в нас була ми з кумами вирішили сходити повечеряти в ресторанчик, чоловіків ми попросили збігати дітям за кофтами а я кума і 4 дитини пішли столик зайняти та зробити замовлення
В результаті ми прийшли нам сказали місць нема. Прийшли чоловіки вони знайомі з власником підійшли до нього і місця були, нам бистренько все організували ....

Зараз чомусь дууже мало людей які нормально відносяться до мам з дітьми

Убеждение могло взяться откуда угодно ) Вам оно мешает ?

Было немного, еще и пузо было огромное просто, но мне кажется смотрели больше с сочувствием, чем с осуждением😂

У меня такое же, при чем с каждой беременностью так🙄 И да, как выше писали, такое чувство только при знакомых и родственниках.

Було таке😵‍💫

@vkuleshova7 а эти рассуждения свекрови просто прелесть) почему так быстро свадьба, она что беременна? Почему не рожаете детей, она что бесплодна? Когда жеони успели сделать второго, у них же нету времени? И ТД... Отдельная рубрика😁

Вижу вы тоже с Харькова) у меня проскальзывала такая мысль в разрезе "в стране война, в городе опасно, а я рожать собралась"

Иду с двумя детьми и пузом ловлю взгляд, «оооо за отстрочкой». Иду с тремя и с пузом и ловлю взгляд « она больная или верующая?» у моей мамы даже спрашивали не верующая ли я. Почему мне так все равно у кого что в жизни…. )))

Почему-то первая мысль,которая возникла,это связанно с отсрочкой мужиков.
Те уроды могли пошутить типа : вон идёт очередная попытка мужика дома удержать.
Или что-то подобное.
Общество поставило в такие условия, где чудесный процесс стал чем-то.... не чудесным(

У меня такое есть, но я знаю с чем связано, у меня третья беременность, и не хочу, чтоб окружающие, знакомые, соседи итд. видели, что беременна третьим, типа будут крутить у виска, считать нас больными, что третьего рожаем. Хотя беременность желанная полностью, но вот этот момент ещё с детства почему то остался. Борюсь с ним) считаю беременных прекрасными и стыдится нам нечего) даже наоборот гордиться надо)

Хз, я завжди вважала вагітність не гарною🤣 ходиш як бегемот, обростаєш цилюлітом🤣🤣 але щоб соромно то ні. Але вагітність ніколи не любила🤪

Тоже самое , но только тогда когда увижу знакомых или одноклассников

Капец, у мене точно так само 😫 але почалось це ось буквально нещодавно з неприємного випадка, заходжу я в ТЦ і іду до супермаркету, а перед входом до нього стоїть такий островок з парфумерією на розлив, там 2 дівчини і стая військових навколо,щось з ними заігрує,я іду їм на зустріч получається і тут один чоловік тупо тикає в мене пальцем,щось каже і починає ржати, а ці кобили та інші «чоловіки» дивляться на мене в упор і теж починають ржати, я продовжила іти і дивитися на них, мені стало так неприємно що я нічого навіть не сказала,розгубилася і ходила потім по ТЦ в сльозах, от після цього я якось почала соромитися того,що я вагітна 🤷‍♀️ а до цього я ходила і насолоджувалася животиком 😔