Дівчата,хочу поради зі сторони.Значить працювала я біля дому,робота монотонна,але не важка,єдине ,що зміни до 19.00,і робочі сб.Зп не велика.Вирішила звільнитись,піти на вищу зп,але треба їздити до роботи,але то не критично.Я працювала і раніше в цій сфері ,але інший напрямок.Тут думала,як завжди навчання,і вивчу всі програми,але пройшов місяць і розумію,що навчання 0,відразу тяжкі задачі,я себе морально почуває ніяк,з роботи прихожду ,дітям їсти готовлю і падаю мертва,зранку не хочу на роботу,від слова зовсім.З дітьми я сама,допомоги не має.Захворів син,на лікарняний не відпускали,прийшлось старшу доньку попросити посидіти день,а в неї ще а контрольна мала бути,мене ця ситуація геть вибила з колії.Зараз розумію,що ці зароблені гроші не вартують мого стану,і з жахом думаю,що буде ,коди син до школи осінню піде,де брати ті сили на уроки,і як він буде сидіти на тій продльонці.Хочу на стару роботу біля дому, і мені на той графік начхати,як мені треба ,можу відпроситись,і біля дітей,як тривога.Я не знаю,як на новій роботі сказати,що я хочу звільнитись,бо тут завал,і моя напарниця сама,але я морально не витримую,ще й навчання нормального не має.Робота відповідальна і багато бюрократії.Все пізнається в зрівнянні,і я розумію,що зробила велику помилку,що пішла.