Коли мені було 4-5 років, я дуже любила стояти на лоджії на табуретці, бо ще не діставала до вікна, і дивитись на двір з висоти сьомого поверху.

Мама, ставлячи табуретку, казала щоб я сильно не висувалась щоб не випасти, і шла на кухню готувати, але я, з любознацтва, виглядая на вулицю ледве не по пояс, все ж намагалась заглянути в сусідні вікна що справа та зліва і ще розглядала як наша лоджія виглядає ззовні. Там були залишки радянської мозаїки.

Через роки в мене закралась підозра на маму.