Мені цікаво чи було в когось таке ,що часто хочіться плакати,дуже себе шкода ,здається що життя закінчилося ,не бачу сенсу ні в нових речах ,якщо їх немає куди вдягнути ні в прикрасах ,ні в чому .
Чому радіють ті жінки які народжують я не знаю (((
Я реал но не розумію ,це так складно ,це так нудно ,це так напряжно ,здоров‘я вбивається (
Часу на життя не має (
У меня сейчас такое состояние периодически и это не послеродовая депрессия…
имею ввиду, что у меня так) у вас 100%, но единый «совет» - это выходить на солнышко и на природу и чем дольше, тем лучше, вам станет легче
Тримайтесь!!! У мене були такі самі думки спочатку!! Я ревіла від втоми, недосипу і розчарування щодня. Мені здавалось життя уже все, для мене закінчилось. Але точно можу вам сказати, життя далі є!!!! Стає легше, от правда, після року я прям відчула себе людиною))) Просто протримайтесь цей час!!! Я старалась знаходити якісь маленькі радості в кожному дні. Наприклад спокійно попила чаю, змогла подивитись фільм і так далі. Просто знайте що важкий період точно скоро закінчиться!
То що ви пишете не обов'язково депресія, скоріше це бейбі блюз, і скоро має пройти. Але якщо ні, не соромтеся звернутись за допомогою до психіатра, життя одне
Розумію вас ! Як не дивно зараз в мене буває схожий стан. З першою дочкою взагалі жах, мене накрило так як ви описали, саме так. В 2 місяці стало легше, я почула історію як жінка вийшла у вікно у віці 3 міс дитини від депресії і мене це повернуло до життя! І все поступово почало налоюагоджуватись! Коли дитина перейшла на 3 сни і був режим тоді все стало набагато простіше і цікавіше!
В 6-7 місяців і старше я вже кайфувала від материнства 😍
З другою дочкою швидко адаптувалася, згадую одразу весь час як легкий.
А от тепер знову важко. Єдине що знаю - все минає. Але в моменті це не тішить…)))
У Вашому стані дуууже важливо звернутись до психолога по допомогу. Це післяпологова депресія. Вона буває у дуже багатьох жінок не залежно від досвіду, віку чи статусу. Вигрібати самостійно краще не пробувати, бо не завжди це вдається. І важливо до психолога йти з чоловіком, аби йому пояснили, що Ви не прикидаєтесь, а Вам реально треба допомога.
В підтримку Вам хочу сказати, що життя точно не буде таке, як раніше. Але воно буде в рази прекрасніше зовсім скоро, просто треба собі трошки допомогти.
Я зі старшим сином теж натрапила на цю штуку. Тому прекрасно розумію все написане. Тримайтесь♥️♥️♥️, все буде добре!
Гормоны, бейби блюз, переосмысление всего, жизнь меняется во всех сферах, новая ответственность и куча разных чувств. Это не может быть легко. Все это проходят в той или иной мере. Мне тоже очень хотелось плакать. Да и вообще тяжко все это...
Но всё проходит))
Возможно у вас беби блюз, я в таком состоянии была 6 месяцев из которых 4 прям писец был, потом стало легче, а к году начала радоваться, приспособилась.
Післяродова депресія, в мене також була, перші три місяці я взагалі раділа кожному дню, що просто закінчився і ридала перед сном, взагалі не пам'ятаю толком ті дні, бо мені весь час було погано як ви описуєте, шукате допомогу в рідних, просіть маму, чоловіка хоч пару годин в день побути з дитиною і робіть шось для себе, поспіть, вийдіть на каву, гаряча ванна, будь-що вам хочется. І можу сказати що це не назавжди, к міс 6 стане трохи легше, після року ще легше
Не понимаю вас, но хочется обнять, поддержать ❤️🫂🫂🫂
Тоже не люблю сидеть дома, я ходила и в тренажёрный зал с младшим, и всегда любила полазить по торговым центрам, находить новые кофейни, обследовать все пути для прогулок с коляской, читать книги во время прогулки, смотреть фильмы, сериалы. Короче мне то нравилось, первый год мой любимый в жизни детей😅 Если вам не хватает общения, то может поискать молодых мамочек возле вас, гулять и общаться вместе? Я людей не очень люблю , а если вам общение нужно, выходы в свет, то думаю можно легко найти новых друзей
@julia5100, @natalya7491, дякую вам ❤️❤️❤️🙏мале дуже і ще. Боюся щоб не заразилося ,бережу .
З трьох мімяців почну гуляти
А вы думаете,когда работаешь с 8 утра и до 20:30 другое ощущение? У меня на работе был срыв недели три назад. Я ревела час. Ничего,выревелась. Встала и пошла. И тешу себя мыслью,что скоро лето. И у вас ребенок повзрослеет. Главное,что все здоровы. А что брильянты некуда выгулять-это временно.
Я працюю і зараз це моя віддушина .
Я обожнюю свою роботу ,зараз менше приділяю часу але стараюся .
Робота для мене завжди була приорітетом ,я забепечую нашу сім‘ю і заробляю добре .
Мені здвється що вагони розгружати навіть легше ніж вагітність і тд
все мы через это прошли. Я тоже троих кормлю. И сегодня посчитали доход в месяц и даже афигели. Вопрос только куда мы деньги деваем при этом . Но это другая уже история
У каждого возраста свои нюансы. В месяц недосып. Потом зубы. Потом поползли и пошли. Потом сад и болезни. И так постоянно. Мне в два месяца еще сказали,что у меня ребенок даун и с отклонениями. Так что как бы плохо не было,всегда есть хуже и надежда на лучшее. В любом случае станет легче. Первый год всегда не легко. Потом втягиваешься
Я первые пару месяцев была в шоке, было очень тяжело мораль и физически. Я целый день с малой на руках (в прямом смысле), муж аж вечером приходил. Ни в туалет ни спать ни есть не могла. Она спала только на мне (то сиська, то сон). Я спала полулёжа. Потом стало реальностью легче, мы смогли свыкнуться с ролью родителей (мужу тоже досталось)
Здається криша їде .
То плачу кричу що ненавиджу все ,то стає соромно попускає біжу до малого обіймаю цілую і прошу пробачення у Бога(((
Теж так було.
А як завагітніла вдруге, то ревіла ще більше, бо знаю вже який це все треш.
А потім заспокоїлась, дитина не винувата в цьому, а вона може відчувати ці емоції.
З часом стане легше, і ті моменти, коли ви відчуватимете віддачу тепла та ласки від своєї дитини - того варті.
Дівчата вище кажуть правду, це може бути депресія. Можливо вам потрібна допомога, хоча б щоб рідні могли з дитиною побути, а ви сама з собою
Для мене найважче - сидіть дома. Тому я придумаю справи, роботу, таскаю з собою малу і тоді все ОК. Як тільки засідаю дома на пару днів, от тоді день сурка накриває.
Так що може і вам цей варіант підійде)
В мене таке саме ,вдома мені сумно ,я холерик ,люблю активне життя ,працювати
Бебі блюз швидко переростає в післяпологову депресію, будьте обережні
Є хтось зображення міг вам розвантажити і відправити до терапевта? Бо речами новими це не побороти
У мене було так само. Але з часом стає легше. Просіть про допомогу! Не геройствуйте, не намагайтеся все сама. Хай хтось гуляє з дитиною по 2 години на день, хай вам допомагають готувати їсти, або купляйте заморозку. Максимально себе не нагружайте.
Але мені ще допомогло примирення. Я в якійсь момент змирилася що я наприклад зараз зможу подивитись серію серіалу 40хв. І перестала сподіватись. І от стало легше! За день все подивилась і то класно)
Потім малюк росте стає легше і цікавіше. Тримайтесь, я відчуваю ваш біль( ви така не одна, ви зможете це пройти, просто це складно 🧡
Це нормально.
Скоріше за все, у Вас НЕ депресія, а бейбі блюз.
Це нормально. Через це більшість проходять. Якщо заб’єте в гугд - зможете зрозуміти медичне підґрунтя. Якщо нема бажання - то просто пріймітт.
Просто розслабтесь. Скоро попустит.
Їжте вкусняшки, гуляйте і нічого не беріть в голову.
А сенсу в тряпках немає, та і не було ніколи.
Ваше життя перевернулося. З ніг на голову. Потім назад. Як було не буде ніколи. Але Вам відкриється абсолютно новий всесвіт. Ви його побудуєте разом з сином.
Послеродовая депрессия у Вас! Ищите специалиста, который Вам поможет! Не откладывайте эту ситуацию!
Поверьте дети очень быстро растут и вырастают! К сожалению... (хотя Вам в это сейчас трудно поверить).
У Вас двоих сейчас замечательное время!
Как по мне это просто стресс и гормоны. Вы только родили. Вы даже ещё не почувствовали, что теперь ваша жизнь навсегда изменится. И надо научится жить с этим.
Дівчата дякую вам за слова підтримки ,стало легше ,перестала плакати ,тепер голова тільки розривається від сліз 😃
У меня было все как у вас. До декрета классная работа, мы много путешествовали. И постоянно где-то тусили.
Потом у меня было кс, ребенок не набирал вес, я в стрессе.
Я не могла спать, оставлять его с кем/то мне страшно было. И жалко, что я ж оставляю кому-то.
С 3 месяцев гормоны под успокоились, но мы перевели на смесь ребенка. И я общалась он-лайн с психотерапевтом.
С 6 месяцев взяли - няню и стало легче. Пишу как есть.
Но мне было тяжело морально очень первый год.
Сейчас все нормально уже.
Я вас прекрасно понимаю , это очень тяжело , но вы уже в этой упряжке, и надо это принять, и как-то искать для себя плюшки, будут постоянные эмоциональные качели , это нормально, лично я реально поняла суть происходящего только месяцев в 8 ребенка , когда получила коннект от нее, до этого колики, бессонные ночи, истерики, постоянные сбои режима. Держитесь
Дякую вам ,дай Бог щоб я це нарешті це прийняла ,так складно мала прекрасне життя
Это своеобразный кризис у вас. Связанный с рождением ребёнка и вашей новой ролью матери. Как раньше уже нет, а как быть счастливой и радоваться в том, что сейчас кажется невозможным из-за призмы усталости, напряжения и естественной гормональной нагрузкой после родов. Вы не чувствуете, что принадлежите себе, чувство контроля над собственной жизнью ушло.
Но, как и любой другой кризис, он временный! И это самое главное. Дайте себе, своему организму и психике адаптироваться к новым условиям. И все заработает и жизнь заиграет красками.
@marinachuprina19 возможно, нужно поддержать ещё организм, выявить дефициты. Попить препараты магния. Это банально может помочь. Есть ли возможность к психологу обратиться? Мне очень помогло в свое время.
вы пишите про эти сильные эмоции, что никогда не испытывали их. Но и мамой новорождённого тоже никогда не были! Это новый опыт. Сильная усталость и постоянное напряжение 24/7. Это жизнь, а не картинка в красивом журнале про материнство. Вы живая и эмоции могут быть разные.
Подумайте про те, що ваша крихітка відчуває цей ваш стан і переживає, ви йому життєво необхідні. Малятко потребує вашої любові, воно прийшло в світ зовсім безпорадне і беззахисне, думайте про це коли вас накриває негатив. Це чудо, це ангел, це ваш шматочок, плід кохання, як можна не радіти) Перший час так, цікавого мало, а потім буде багато класних моментів, дитинка буде вам радіти, посміхатись, буде рости, радувати своїми досягненнями. Все гладко не буде, однознчно, але воно того варте. Я недавно прочитала "Таємну опору" розділ саме про вік з народження до 1 року, це прямо дуже на мене справило враження, почитайте і ви якщо ще не читали. З приводу речей, прикрас, виходу кудись, я з віком уже зовсім по іншому на це дивлюсь... Це такі дрібниці в порівнянні з тим скарбом, який ви маєте, надіюсь, ви усвідомите це якнайшвидше
Так ви праві ,я це все розумію ,але відчуваю тільки злість і роздратування сильне (
Я також на початку дуже «ушла в себя» і думала що це кінець…. Памʼятаю також тут писала про свої страждання і мені відповідали, що все мене. А це ще більше бісило. Хотілося якихось ключових слів, або рішення моїх проблем….
Додам, шо багато хто проходить через ці відчуття.
І дійсно все проходить.
Я знайшла подруг (хоча цілі такої не було) і дійсно мене це дуже врятувало, бо в них такі ж «проблеми» і нам стало цікаво проживати це разом
десь к 5 місяцем (пишу як є, але ж це мій особистий опит) дитина краще стала спати, потім знов скачок росту і в все пішло по одну місцю, але за цей час я встигла якось відпочити. Трохи змінився графік мій, дитиниі налагодився бит, а ближче к 8,9 місяцям вже було по цікавіше і з дитиною і з подругами яких я знайшла (з якими ми спілкуємось по цій день з наших 5 місяців)
Скорее всего у Вас депрессия(
У меня тоже было такое состояние в первые два месяца после родов. В этот период просто необходима поддержка близких. Одной справиться нереально. Просите помощи с ребенком, отдыхайте, старайтесь высыпаться и хотя бы раз в неделю выбирайтесь куда-то из дома. Если есть на кого оставить ребенка на пару часов, то вообще супер. Можно с мужем на свидание, шоппинг, что угодно чтобы развеяться. Главное пытайтесь выбраться из этого состояния, не опускайте руки. Помните что это временное состояние и очень многие мамочки через это проходят. Это нормально и с Вами все ок. У Вас новая страница в жизни, привыкнете со временем. Вы со всем справитесь❤️
@lyudmila003, не можу совісно (((
Я не можу розслаьитися знаючи що вони мусять сидіти з дитиною ,мені їх шкода (((
@lyudmila003, я дуже люблю чоловіка і маму .Вони в мене чудесні люди ,до мене гарно відносяться ,а я якась скотина егоїстична ,яка навіть дитиною не хоче займатися
у Вас сейчас такой период, что нужно быть немного той самой скотиной и поставить на первое место свое состояние)да и если в открытую сказать все то же самое родным, думаю они сами предложат Вам отдохнуть от ребенка. Несколько часов без Вас справятся)
По тому що ви описуєте , вас почала накривати післяпологова депресія ..
Просіть допомоги з дитинкою у рідних , більше відпочивайте .
І якщо є можливість , зверніться до психолога 🙏🏻
Не тримайте те що зараз відчуваєте у собі , бо стане тільки гірше
Сил і терпіння ❤️
Дякую ,мені допомагає чоловік ,він наче мама .
Мами обидві по черзі також допомагть ,але сам процес бути мамою дуже напряжно ,одне і те ж ,безпросвет якийсь .
Кожен день памперси ,качать ,бігать навкруги нього ,годувати ,потім веладити спати ,це саме найгірше з 19.00 до 22.00 і так роками (((
Ніколи нікому не пораджу заводити дітей !
Починаючи з вагітності і до народження і після один негатив (
сделайте скрин того что Вы сейчас написали и перечитайте его месяца через 2-3)))Уверена что реакция у Вас будет примерно - 🤦🏻♀️😅🤱🏻❤️❤️❤️
все то, что вы описываете, это было и мои мысли. Я мечтала, чтоб малой быстро вырос. Вы правы, что заботы о ребенке это на годы вперёд.
Я тоже никому не советую детей заводить)
Вам станет легче, когда устаканится режим, обычно после 4х месяцев.
Дети у всех разные, кто то спит все время, кто то наоборот. Мой спал очень плохо.
Сейчас ему три, и он уже спит ночью, но днём это тиран, а мы его рабы. Я привыкла.
Вам посоветую обратится к психологу, который специализируется на послеродовой депрессии. И следить за состоянием, возможно потом уже к психиатру, чтоб не запустить себя.
Кажуть, що після 3х місяців з дитинкою стає легше. Це правда? Дівчатка, в чому вам стало легше?)
Ні, я розумію, що надувні колеса пробиваються, що це може бути часто... АЛЕ ЧОМУ ПІСЛЯ ПРОГУЛЯНОК СВЕКРУНІ???
Цікаво.у вас бувають такі думки. Типу в чому сенс життя вашого?дитина це понятно.а ще щось...
Мама в розпачі 😭😭😭 Можливо серед нас є дитячі психологи, чи люди з досвідом... Синочок геть не хоче ніде сидіти, ні автокрісло, ні коляска, ні машинки... Стільчик для готування рівно 15 хв поки їсть... Взуття вдягати відмовляється, кричить, пищить, ридає. Ні тапки, ні туфлі ні сапожечки.. Я намагаюсь пояснювати, говорити, показувати і ніфіга... Чому можуть бути такі протести? Що може послужити, як боротись? Чи це моя десь вина, чи я не знаю вже. Просто в відчаї. Настільки вибиває з колії це, що ппц. Поможіть, розрадьте. Бо він спить а я вию...
От як таке може бути? А саме головне чому? Не було ніяких признаків того що щось не так. Пішли на перший скрінінг сьогодні, сказали що немає сердцебиття💔 Досі не можу в це повірити😭 Дівчата хто це пережив. Як ви через це пройшли? Чи змогли наважитись ще на вагітність? І взагалі чи може ще бути вагітність після цього?
🤎🫶🏻·
Мама троих детей
По тому що ви описуєте , вас почала накривати післяпологова депресія ..
Просіть допомоги з дитинкою у рідних , більше відпочивайте .
І якщо є можливість , зверніться до психолога 🙏🏻
Не тримайте те що зараз відчуваєте у собі , бо стане тільки гірше
Сил і терпіння ❤️
Prostomama··
Мама сына (3 года)
@marinachuprina19 все то, что вы описываете, это было и мои мысли. Я мечтала, чтоб малой быстро вырос. Вы правы, что заботы о ребенке это на годы вперёд.
Я тоже никому не советую детей заводить)
Вам станет легче, когда устаканится режим, обычно после 4х месяцев.
Дети у всех разные, кто то спит все время, кто то наоборот. Мой спал очень плохо.
Сейчас ему три, и он уже спит ночью, но днём это тиран, а мы его рабы. Я привыкла.
Вам посоветую обратится к психологу, который специализируется на послеродовой депрессии. И следить за состоянием, возможно потом уже к психиатру, чтоб не запустить себя.
Людмила··
Мама сына-младенца
@marinachuprina19, сделайте скрин того что Вы сейчас написали и перечитайте его месяца через 2-3)))Уверена что реакция у Вас будет примерно - 🤦🏻♀️😅🤱🏻❤️❤️❤️
Марина··
Мама сына-младенца
Дякую ,мені допомагає чоловік ,він наче мама .
Мами обидві по черзі також допомагть ,але сам процес бути мамою дуже напряжно ,одне і те ж ,безпросвет якийсь .
Кожен день памперси ,качать ,бігать навкруги нього ,годувати ,потім веладити спати ,це саме найгірше з 19.00 до 22.00 і так роками (((
Ніколи нікому не пораджу заводити дітей !
Починаючи з вагітності і до народження і після один негатив (
NiKa·
Мама двоих (младенец)
Подумайте про те, що ваша крихітка відчуває цей ваш стан і переживає, ви йому життєво необхідні. Малятко потребує вашої любові, воно прийшло в світ зовсім безпорадне і беззахисне, думайте про це коли вас накриває негатив. Це чудо, це ангел, це ваш шматочок, плід кохання, як можна не радіти) Перший час так, цікавого мало, а потім буде багато класних моментів, дитинка буде вам радіти, посміхатись, буде рости, радувати своїми досягненнями. Все гладко не буде, однознчно, але воно того варте. Я недавно прочитала "Таємну опору" розділ саме про вік з народження до 1 року, це прямо дуже на мене справило враження, почитайте і ви якщо ще не читали. З приводу речей, прикрас, виходу кудись, я з віком уже зовсім по іншому на це дивлюсь... Це такі дрібниці в порівнянні з тим скарбом, який ви маєте, надіюсь, ви усвідомите це якнайшвидше
Марина··
Мама сына-младенца
Так ви праві ,я це все розумію ,але відчуваю тільки злість і роздратування сильне (