Мені цікаво чи було в когось таке ,що часто хочіться плакати,дуже себе шкода ,здається що життя закінчилося ,не бачу сенсу ні в нових речах ,якщо їх немає куди вдягнути ні в прикрасах ,ні в чому .
Чому радіють ті жінки які народжують я не знаю (((
Я реал но не розумію ,це так складно ,це так нудно ,це так напряжно ,здоров‘я вбивається (
Часу на життя не має (
Подумайте про те, що ваша крихітка відчуває цей ваш стан і переживає, ви йому життєво необхідні. Малятко потребує вашої любові, воно прийшло в світ зовсім безпорадне і беззахисне, думайте про це коли вас накриває негатив. Це чудо, це ангел, це ваш шматочок, плід кохання, як можна не радіти) Перший час так, цікавого мало, а потім буде багато класних моментів, дитинка буде вам радіти, посміхатись, буде рости, радувати своїми досягненнями. Все гладко не буде, однознчно, але воно того варте. Я недавно прочитала "Таємну опору" розділ саме про вік з народження до 1 року, це прямо дуже на мене справило враження, почитайте і ви якщо ще не читали. З приводу речей, прикрас, виходу кудись, я з віком уже зовсім по іншому на це дивлюсь... Це такі дрібниці в порівнянні з тим скарбом, який ви маєте, надіюсь, ви усвідомите це якнайшвидше
У меня сейчас такое состояние периодически и это не послеродовая депрессия…
@marinachuprina19, имею ввиду, что у меня так) у вас 100%, но единый «совет» - это выходить на солнышко и на природу и чем дольше, тем лучше, вам станет легче
Тримайтесь!!! У мене були такі самі думки спочатку!! Я ревіла від втоми, недосипу і розчарування щодня. Мені здавалось життя уже все, для мене закінчилось. Але точно можу вам сказати, життя далі є!!!! Стає легше, от правда, після року я прям відчула себе людиною))) Просто протримайтесь цей час!!! Я старалась знаходити якісь маленькі радості в кожному дні. Наприклад спокійно попила чаю, змогла подивитись фільм і так далі. Просто знайте що важкий період точно скоро закінчиться!
То що ви пишете не обов'язково депресія, скоріше це бейбі блюз, і скоро має пройти. Але якщо ні, не соромтеся звернутись за допомогою до психіатра, життя одне
Розумію вас ! Як не дивно зараз в мене буває схожий стан. З першою дочкою взагалі жах, мене накрило так як ви описали, саме так. В 2 місяці стало легше, я почула історію як жінка вийшла у вікно у віці 3 міс дитини від депресії і мене це повернуло до життя! І все поступово почало налоюагоджуватись! Коли дитина перейшла на 3 сни і був режим тоді все стало набагато простіше і цікавіше!
В 6-7 місяців і старше я вже кайфувала від материнства 😍
З другою дочкою швидко адаптувалася, згадую одразу весь час як легкий.
А от тепер знову важко. Єдине що знаю - все минає. Але в моменті це не тішить…)))
У Вашому стані дуууже важливо звернутись до психолога по допомогу. Це післяпологова депресія. Вона буває у дуже багатьох жінок не залежно від досвіду, віку чи статусу. Вигрібати самостійно краще не пробувати, бо не завжди це вдається. І важливо до психолога йти з чоловіком, аби йому пояснили, що Ви не прикидаєтесь, а Вам реально треба допомога.
В підтримку Вам хочу сказати, що життя точно не буде таке, як раніше. Але воно буде в рази прекрасніше зовсім скоро, просто треба собі трошки допомогти.
Я зі старшим сином теж натрапила на цю штуку. Тому прекрасно розумію все написане. Тримайтесь♥️♥️♥️, все буде добре!
Гормоны, бейби блюз, переосмысление всего, жизнь меняется во всех сферах, новая ответственность и куча разных чувств. Это не может быть легко. Все это проходят в той или иной мере. Мне тоже очень хотелось плакать. Да и вообще тяжко все это...
Но всё проходит))
Возможно у вас беби блюз, я в таком состоянии была 6 месяцев из которых 4 прям писец был, потом стало легче, а к году начала радоваться, приспособилась.
Післяродова депресія, в мене також була, перші три місяці я взагалі раділа кожному дню, що просто закінчився і ридала перед сном, взагалі не пам'ятаю толком ті дні, бо мені весь час було погано як ви описуєте, шукате допомогу в рідних, просіть маму, чоловіка хоч пару годин в день побути з дитиною і робіть шось для себе, поспіть, вийдіть на каву, гаряча ванна, будь-що вам хочется. І можу сказати що це не назавжди, к міс 6 стане трохи легше, після року ще легше
Не понимаю вас, но хочется обнять, поддержать ❤️🫂🫂🫂
Тоже не люблю сидеть дома, я ходила и в тренажёрный зал с младшим, и всегда любила полазить по торговым центрам, находить новые кофейни, обследовать все пути для прогулок с коляской, читать книги во время прогулки, смотреть фильмы, сериалы. Короче мне то нравилось, первый год мой любимый в жизни детей😅 Если вам не хватает общения, то может поискать молодых мамочек возле вас, гулять и общаться вместе? Я людей не очень люблю , а если вам общение нужно, выходы в свет, то думаю можно легко найти новых друзей
@julia5100, @natalya7491, дякую вам ❤️❤️❤️🙏мале дуже і ще. Боюся щоб не заразилося ,бережу .
З трьох мімяців почну гуляти
А вы думаете,когда работаешь с 8 утра и до 20:30 другое ощущение? У меня на работе был срыв недели три назад. Я ревела час. Ничего,выревелась. Встала и пошла. И тешу себя мыслью,что скоро лето. И у вас ребенок повзрослеет. Главное,что все здоровы. А что брильянты некуда выгулять-это временно.
Я працюю і зараз це моя віддушина .
Я обожнюю свою роботу ,зараз менше приділяю часу але стараюся .
Робота для мене завжди була приорітетом ,я забепечую нашу сім‘ю і заробляю добре .
Мені здвється що вагони розгружати навіть легше ніж вагітність і тд
@marinachuprina19, все мы через это прошли. Я тоже троих кормлю. И сегодня посчитали доход в месяц и даже афигели. Вопрос только куда мы деньги деваем при этом . Но это другая уже история
У каждого возраста свои нюансы. В месяц недосып. Потом зубы. Потом поползли и пошли. Потом сад и болезни. И так постоянно. Мне в два месяца еще сказали,что у меня ребенок даун и с отклонениями. Так что как бы плохо не было,всегда есть хуже и надежда на лучшее. В любом случае станет легче. Первый год всегда не легко. Потом втягиваешься
Я первые пару месяцев была в шоке, было очень тяжело мораль и физически. Я целый день с малой на руках (в прямом смысле), муж аж вечером приходил. Ни в туалет ни спать ни есть не могла. Она спала только на мне (то сиська, то сон). Я спала полулёжа. Потом стало реальностью легче, мы смогли свыкнуться с ролью родителей (мужу тоже досталось)
Здається криша їде .
То плачу кричу що ненавиджу все ,то стає соромно попускає біжу до малого обіймаю цілую і прошу пробачення у Бога(((
Теж так було.
А як завагітніла вдруге, то ревіла ще більше, бо знаю вже який це все треш.
А потім заспокоїлась, дитина не винувата в цьому, а вона може відчувати ці емоції.
З часом стане легше, і ті моменти, коли ви відчуватимете віддачу тепла та ласки від своєї дитини - того варті.
Дівчата вище кажуть правду, це може бути депресія. Можливо вам потрібна допомога, хоча б щоб рідні могли з дитиною побути, а ви сама з собою
Для мене найважче - сидіть дома. Тому я придумаю справи, роботу, таскаю з собою малу і тоді все ОК. Як тільки засідаю дома на пару днів, от тоді день сурка накриває.
Так що може і вам цей варіант підійде)
В мене таке саме ,вдома мені сумно ,я холерик ,люблю активне життя ,працювати
Бебі блюз швидко переростає в післяпологову депресію, будьте обережні
Є хтось зображення міг вам розвантажити і відправити до терапевта? Бо речами новими це не побороти
У мене було так само. Але з часом стає легше. Просіть про допомогу! Не геройствуйте, не намагайтеся все сама. Хай хтось гуляє з дитиною по 2 години на день, хай вам допомагають готувати їсти, або купляйте заморозку. Максимально себе не нагружайте.
Але мені ще допомогло примирення. Я в якійсь момент змирилася що я наприклад зараз зможу подивитись серію серіалу 40хв. І перестала сподіватись. І от стало легше! За день все подивилась і то класно)
Потім малюк росте стає легше і цікавіше. Тримайтесь, я відчуваю ваш біль( ви така не одна, ви зможете це пройти, просто це складно 🧡
Це нормально.
Скоріше за все, у Вас НЕ депресія, а бейбі блюз.
Це нормально. Через це більшість проходять. Якщо заб’єте в гугд - зможете зрозуміти медичне підґрунтя. Якщо нема бажання - то просто пріймітт.
Просто розслабтесь. Скоро попустит.
Їжте вкусняшки, гуляйте і нічого не беріть в голову.
А сенсу в тряпках немає, та і не було ніколи.
Ваше життя перевернулося. З ніг на голову. Потім назад. Як було не буде ніколи. Але Вам відкриється абсолютно новий всесвіт. Ви його побудуєте разом з сином.
Послеродовая депрессия у Вас! Ищите специалиста, который Вам поможет! Не откладывайте эту ситуацию!
Поверьте дети очень быстро растут и вырастают! К сожалению... (хотя Вам в это сейчас трудно поверить).
У Вас двоих сейчас замечательное время!
Как по мне это просто стресс и гормоны. Вы только родили. Вы даже ещё не почувствовали, что теперь ваша жизнь навсегда изменится. И надо научится жить с этим.
Дівчата дякую вам за слова підтримки ,стало легше ,перестала плакати ,тепер голова тільки розривається від сліз 😃
У меня было все как у вас. До декрета классная работа, мы много путешествовали. И постоянно где-то тусили.
Потом у меня было кс, ребенок не набирал вес, я в стрессе.
Я не могла спать, оставлять его с кем/то мне страшно было. И жалко, что я ж оставляю кому-то.
С 3 месяцев гормоны под успокоились, но мы перевели на смесь ребенка. И я общалась он-лайн с психотерапевтом.
С 6 месяцев взяли - няню и стало легче. Пишу как есть.
Но мне было тяжело морально очень первый год.
Сейчас все нормально уже.
@marinachuprina19, ничего плохого в таком желании нет. Если позволяют финансы- ищите няню
Я вас прекрасно понимаю , это очень тяжело , но вы уже в этой упряжке, и надо это принять, и как-то искать для себя плюшки, будут постоянные эмоциональные качели , это нормально, лично я реально поняла суть происходящего только месяцев в 8 ребенка , когда получила коннект от нее, до этого колики, бессонные ночи, истерики, постоянные сбои режима. Держитесь
Дякую вам ,дай Бог щоб я це нарешті це прийняла ,так складно мала прекрасне життя
Это своеобразный кризис у вас. Связанный с рождением ребёнка и вашей новой ролью матери. Как раньше уже нет, а как быть счастливой и радоваться в том, что сейчас кажется невозможным из-за призмы усталости, напряжения и естественной гормональной нагрузкой после родов. Вы не чувствуете, что принадлежите себе, чувство контроля над собственной жизнью ушло.
Но, как и любой другой кризис, он временный! И это самое главное. Дайте себе, своему организму и психике адаптироваться к новым условиям. И все заработает и жизнь заиграет красками.
@marinachuprina19 возможно, нужно поддержать ещё организм, выявить дефициты. Попить препараты магния. Это банально может помочь. Есть ли возможность к психологу обратиться? Мне очень помогло в свое время.
@marinachuprina19 вы пишите про эти сильные эмоции, что никогда не испытывали их. Но и мамой новорождённого тоже никогда не были! Это новый опыт. Сильная усталость и постоянное напряжение 24/7. Это жизнь, а не картинка в красивом журнале про материнство. Вы живая и эмоции могут быть разные.
Подумайте про те, що ваша крихітка відчуває цей ваш стан і переживає, ви йому життєво необхідні. Малятко потребує вашої любові, воно прийшло в світ зовсім безпорадне і беззахисне, думайте про це коли вас накриває негатив. Це чудо, це ангел, це ваш шматочок, плід кохання, як можна не радіти) Перший час так, цікавого мало, а потім буде багато класних моментів, дитинка буде вам радіти, посміхатись, буде рости, радувати своїми досягненнями. Все гладко не буде, однознчно, але воно того варте. Я недавно прочитала "Таємну опору" розділ саме про вік з народження до 1 року, це прямо дуже на мене справило враження, почитайте і ви якщо ще не читали. З приводу речей, прикрас, виходу кудись, я з віком уже зовсім по іншому на це дивлюсь... Це такі дрібниці в порівнянні з тим скарбом, який ви маєте, надіюсь, ви усвідомите це якнайшвидше
Так ви праві ,я це все розумію ,але відчуваю тільки злість і роздратування сильне (
Я також на початку дуже «ушла в себя» і думала що це кінець…. Памʼятаю також тут писала про свої страждання і мені відповідали, що все мене. А це ще більше бісило. Хотілося якихось ключових слів, або рішення моїх проблем….
Додам, шо багато хто проходить через ці відчуття.
І дійсно все проходить.
Я знайшла подруг (хоча цілі такої не було) і дійсно мене це дуже врятувало, бо в них такі ж «проблеми» і нам стало цікаво проживати це разом
@marinachuprina19, десь к 5 місяцем (пишу як є, але ж це мій особистий опит) дитина краще стала спати, потім знов скачок росту і в все пішло по одну місцю, але за цей час я встигла якось відпочити. Трохи змінився графік мій, дитиниі налагодився бит, а ближче к 8,9 місяцям вже було по цікавіше і з дитиною і з подругами яких я знайшла (з якими ми спілкуємось по цій день з наших 5 місяців)
Скорее всего у Вас депрессия(
У меня тоже было такое состояние в первые два месяца после родов. В этот период просто необходима поддержка близких. Одной справиться нереально. Просите помощи с ребенком, отдыхайте, старайтесь высыпаться и хотя бы раз в неделю выбирайтесь куда-то из дома. Если есть на кого оставить ребенка на пару часов, то вообще супер. Можно с мужем на свидание, шоппинг, что угодно чтобы развеяться. Главное пытайтесь выбраться из этого состояния, не опускайте руки. Помните что это временное состояние и очень многие мамочки через это проходят. Это нормально и с Вами все ок. У Вас новая страница в жизни, привыкнете со временем. Вы со всем справитесь❤️
@lyudmila003, не можу совісно (((
Я не можу розслаьитися знаючи що вони мусять сидіти з дитиною ,мені їх шкода (((
@lyudmila003, я дуже люблю чоловіка і маму .Вони в мене чудесні люди ,до мене гарно відносяться ,а я якась скотина егоїстична ,яка навіть дитиною не хоче займатися
@marinachuprina19, у Вас сейчас такой период, что нужно быть немного той самой скотиной и поставить на первое место свое состояние)да и если в открытую сказать все то же самое родным, думаю они сами предложат Вам отдохнуть от ребенка. Несколько часов без Вас справятся)
По тому що ви описуєте , вас почала накривати післяпологова депресія ..
Просіть допомоги з дитинкою у рідних , більше відпочивайте .
І якщо є можливість , зверніться до психолога 🙏🏻
Не тримайте те що зараз відчуваєте у собі , бо стане тільки гірше
Сил і терпіння ❤️
Дякую ,мені допомагає чоловік ,він наче мама .
Мами обидві по черзі також допомагть ,але сам процес бути мамою дуже напряжно ,одне і те ж ,безпросвет якийсь .
Кожен день памперси ,качать ,бігать навкруги нього ,годувати ,потім веладити спати ,це саме найгірше з 19.00 до 22.00 і так роками (((
Ніколи нікому не пораджу заводити дітей !
Починаючи з вагітності і до народження і після один негатив (
@marinachuprina19, сделайте скрин того что Вы сейчас написали и перечитайте его месяца через 2-3)))Уверена что реакция у Вас будет примерно - 🤦🏻♀️😅🤱🏻❤️❤️❤️
@marinachuprina19 все то, что вы описываете, это было и мои мысли. Я мечтала, чтоб малой быстро вырос. Вы правы, что заботы о ребенке это на годы вперёд.
Я тоже никому не советую детей заводить)
Вам станет легче, когда устаканится режим, обычно после 4х месяцев.
Дети у всех разные, кто то спит все время, кто то наоборот. Мой спал очень плохо.
Сейчас ему три, и он уже спит ночью, но днём это тиран, а мы его рабы. Я привыкла.
Вам посоветую обратится к психологу, который специализируется на послеродовой депрессии. И следить за состоянием, возможно потом уже к психиатру, чтоб не запустить себя.
По тому що ви описуєте , вас почала накривати післяпологова депресія ..
Просіть допомоги з дитинкою у рідних , більше відпочивайте .
І якщо є можливість , зверніться до психолога 🙏🏻
Не тримайте те що зараз відчуваєте у собі , бо стане тільки гірше
Сил і терпіння ❤️