Почему ребёнок стал бояться спать один?

Щось у нас зі сном пішло не так....

У сина спальня прохідна до нашої з чоловіком. З народження спав у приставному ліжечку, в 2,5 переїхав у свою кімнату в окреме ліжко. Все було чудово, він в себе, ми в себе, двері між нашими спальнями відчинені, ми один одного чуємо, в сина ввімкнений підсвічник. Стандартно - читаємо, зуби, туалет. Він лягає в себе, ми в себе і прекрасно сам засинав. . До нас приходив тільки вранці, або ж я сама його вкладала з нами якщо температурив. Останній раз як хворів, спав з нами, коли заснув я поклала подушку скраю і пішла(з іншого боку чоловік). Через годину він прокинувся зі страшною істерикою(перший раз таке серед ночі), ледве заспокоїли. Наступної ночі теж саме. Я подумала, що може прокинувся, та не зрозумів де він і злякався. Наступні рази вже не було темп і вкладали як завжди. Але з того моменту, кожен сон (денний, нічний) то просто каторга. Кожного разу каже що йому страшно. Коли запитую чому каже що тоді коли вночі прокинувся то злякався що в нього все було в очах дуже далеко. Нічого не розумію. Але тепер, я повинна його вкладати щоб я була поруч інакше, постійно щось питає, щось говорить, або каже що страшно і засинає замість 15хв 1год-1,5!. Декілька раз я сиділа поруч, але тепер думаю чи не звикне. Чи це дійсно щось серйозне, чи просто маніпуляція. Вже багато разів пояснювала, що ми поруч, ми тебе бачимо, чуємо. Дім це твоя фортеця, ми тебе дуже любимо завжди захистимо і не потрібно нічого боятись. Не допомагає.

Коли все ж таки засинає, то серед ночі прокидається, каже що йому страшно і або він до нас, або я до нього лягаю. В кого було схоже? Що це може бути? Може до психолога звернутись?